Дівчина розгублено подивилася на нього й відвернулася.
Не хочемо розмовляти, добре. Але ж хто проведе тебе в той розпусний дім, хто буде твоїм Вергілієм, хто влаштує тобі екскурсію пеклом?
Ви зможете мене провести? з надією позирнула на нього дівчина.
Авжеж. Але натомість буду питати, а ви, ангеле мій, відповідати. Чесно відповідати, Голота подивився, як дівчина кілька секунд вагалася, а тоді кивнула. Ліценціат широким рухом відчинив двері, звідки негайно вирвалися дзенькання, пяний сміх та дим. Він зморщив носа, а тоді галантно вклонився панні:
Прошу.
За кілька хвилин вона сиділа, ухопившись за кварту поганенького пива, неначе за рятівну мотузку, яку кинули потопельнику. Голота пильно подивився на дівчину і нетерпляче кинув.
Я оце весь час чекаю розповіді про ваше гріхопадіння. Нумо, розповідайте. Про коханого, який вас покинув, і ви видивляєтеся його у цій куряві. Про вашу останню зустріч, про його жорстокі слова... До речі, дозвольте назватися ліценціат Болонського університету Богуслав Голота, притиснув підборіддя до грудей Голота.
Ярина Ястжембець... Я із Варшави.
Продовжуйте, продовжуйте, Ярино. Що або хто привів вас у цю глушину зі столиці?
Вовкулака...
«Це безнадійно. Хворі, хворі люди з половою замість мізків. Сюди хворих тягне. Думаю, тре замовити ще...»
Е-е-е, що? перепитав він і навіть трохи відсунувся від явно божевільної панночки.
Я тут через вовкулаку, повторила вона.
Кохання? з надією промовив він, але настромився
на приголомшений погляд дівчини.
Пане ліценціате, а ви ще той вигадник! Кохання з вовкулакою такого я ще не чула! пирхнувши, несподівано підколола вона дзвінким голосом, насмішкувато скрививши красиві губи. Панна підняла кухоль і зробила добрячий ковток: Яке страшне пійло, скривилася вона. Тож, кажіть, куди ви там мене хотіли провести, Вергілію?
Від несміливої шляхтянки не лишилося й сліду. Ярина, не відриваючи погляду, дивилася на Голоту відверто глузливо. Ліценціат навіть трохи знітився. Такого перевтілення він явно не очікував.
Ну, коли я побачив вас... Ви ж розгублено стояли біля шинку, не сміючи відчинити двері...
Розгублено то гучно сказано. Я просто не могла вирішити, куди саме сьогодні йти. У цей шалман старого Павла чи в «Під дукатом». Врешті вирішила, що краще сюди, коли ви нагодилися й відчинили ввічливо двері. Ще пива, Павле! гукнула вона на весь шинок. Старий бородатий Павло лише посміхнувся й кивнув.
Ем-м-м. Мабуть, я трохи помилився у своїх припущеннях, швидко отямився Голота, ковтнувши пива. Але ж ви обіцяли розповісти.
Та нема особливо про що розповідати. І таємниці ніякої нема, хоча я й не кричу про себе по всіх вулицях. Я із Варшави. З салону княгині Масальської.
Звідки?
З салону княгині Масальської, ще раз повторила дівчина.
А що то за салон? запитав Голота, зненацька зрозумівши, як він відстав від життя за останній рік. «Я тепер, як провінційний шляхтич, що слухає про принади вищого світу з придуркувато відвислою щелепою».
Так, я все забуваю, що сюди всі новини доходять з десятирічним запізненням, зі зверхністю столичної мешканки проговорила Ярина й зітхнула. Салон княгині то зараз наймодніше місце в Варшаві, почала вона. Туди хочуть потрапити всі.
Тобто? Чому? Що там цікавого? Танці, пиятика? Що може бути нового на таких збіговиськах? ніяк не міг второпати Голота.
О Господь. Як же вам пояснити... У княгині Масальської розповідають останні новини...
У тих Масальських завжди розповідають новини. Гадюче гніздо ще те, якщо там нічого не змінилося, похмуро проказав Голота, думаючи, що з нього сміються.
Ви не розумієте... Дивіться, княгиня Масальська зробила просто геніальну річ. Вона зібрала у своєму салоні найкращих людей королівства. Багато хто вважає за честь хоча б послухати, що вони кажуть.
І що?
А те, що багато талановитих молодих людей прагнуть туди потрапити будь-що. Тож княгиня дала всім такий шанс. Треба лише показати себе.
Показати?
Завдання кожного претендента поїхати в якусь глухомань і привезти звідти історію. Про будь-що, аби вона була цікава гостям салону. Якщо ти дівчина і розповідаєш цікаву оповідку, тобі вручають лавровий вінець і приймають до гурту «Німфи Парнасу», чоловіків до «Аполлонової ліри».
То ви там митці? нарешті зрозумів Голота.
Так.
А ви теж митець? запитав він глузливо.
Не зовсім, дівчина зніяковіла, але лише на мить. Стану німфою Парнасу, якщо привезу історію про кременецького вовкулаку.
О Боже. І ви туди ж...
А що? Особливого вибору в мене не було, мені сказали: «Поїдь подивись», і от я тут.
І як успіхи?
Поки що харчуюся в поганих шинках, пю з різними смердюками та намагаюся вивідати. Натомість отримую плітки про те, хто з ким спить, і хто кого ненавидить, розчаровано промовила дівчина.
Тобто і я смердюк?
Що ви, ви не найгірший представник тутешніх, підбадьорливо підняла кухоль Ярина. Від вас не так тхне.
Дякую. То як ваші успіхи у пошуках вовкулаки?
Купа розповідей про зникнення людей, пяні базікання про незрозумілу істоту, що ходить навколо Кременця, і ось остання новина про того Мільчека, якого пошматувало в лісі якесь потворне і волохате створіння... Ви чули?