Перші металеві кружечки, що їх використовували як гроші, тоді ще не називали монетами. Ця назва зявилася значно пізніше і прийшла до нас із Стародавнього Риму. Тривалий час Рим користувався грошима, які привозили з інших держав, перш за все з країн Греції, Малої Азії і Єгипту, в якому правили Птолемеї. Однак у III ст. до н. е. римляни розпочали карбування власних металевих грошей, організувавши їх виготовлення в храмі богині Юнони Монети.
Богиня була оголошена покровителькою випуску грошей, а також граверів і карбувальників, які працювали в храмі. Посадових осіб, що відповідали за випуск металевих грошей, римляни почали називати по імені богині монетаріями, а самі металеві гроші монетами.
Монети виявилися дуже зручними грошима і виконували відразу кілька функцій:
1. Слугували універсальною мірою вартості, завдяки якій можна було оцінювати будь-який товар або послугу.
2. Давали можливість обмінювати будь-які товари і послуги, шляхом їх купівлі та продажу.
3. Давали можливість накопичення капіталу, який легко перетворювався на будь-які товари і послуги.
4. Давали можливість здійснювати платежі незалежно від обігу товару.
5. Давали можливість здійснювати багато банківських операцій, зокрема брати або давати кредит під визначений відсоток.
6. Давали можливість легко обмінювати валюту своєї країни на валюту інших країн.
7. Та обставина, що монети, як правило, цінувалися трохи вище металу, що пішов на їх виготовлення, майже завжди надавала державі можливість не тільки покривати за рахунок цього усі витрати, повязані з карбуванням, а й отримувати прибуток від цього заняття.
Крім цього, монети майже відразу після своєї появи стали виконувати ще одну дуже важливу функцію пропагандистську. На монетах зявлялися зображення царів та інших правителів, які випускали ці монети, зображували їх подвиги, а також богів та богинь покровителів можновладців та держав. Монети ставали мініатюрними пропагандистськими листівками, що прославляли тих, хто правив країною, зміцнювали їх авторитет та пропагували досягнення. Причому це була дуже масова продукція і більш ефективна за будь-яку друковану рекламу, адже нікому не могло спасти на думку, навіть якщо зображення на монеті і не подобалося, викинути гроші на смітник.
Особливого розмаху досягла пропаганда на монетах у Стародавньому Римі. Вже у період існування Римської республіки майже всі основні події життя країни знаходили своє відображення на римських монетах. Але ще більшу увагу стали приділяти цьому після того, як 27 р. до н. е. Римська республіка перетворилася в Римську імперію. На лицьовій стороні монет періоду Імперії майже незмінно розміщували зображення імператора або його дружини та синів-спадкоємців, а на зворотньому боці різні їх славні діяння або зображення богів, богинь та міфічних героїв, які сприяють імператору, його сімї та державі. При цьому штемпеля монет виготовляли настільки майстерно, що забезпечували повну портретну схожість. Кожне діяння, що могло знайти позитивний відгук у громадян імперії, майже завжди знаходило своє відображення на римських монетах.
Перемоги над ворогами, захоплення нових земель, будівництво міст і фортець, будівництво величних споруд, проведення імператором роздач подарунків громадянам Риму усе це знаходило своє відображення на монетах. А крім того, монети щодня і щогодини переконували громадян, що імператору в усіх справах допомагають боги: верховний бог Юпітер то вручав імператору кулю символ влади, то посилав йому на допомогу свого орла. Дружина Юпітера, богиня Юнона, завжди опікувалася дружиною імператора. Римська богиня згоди Конкордія, якщо вірити римським монетам, постійно дбала про згоду між громадянами. Бог війни Марс і його сестра, богиня Беллона, невпинно дбали про успіхи римської зброї, богиня Аннона піклувалася про постачання Риму продовольства. На противагу цьому, підступних ворогів Риму завжди зображали або у вигляді чудовиськ, або у вигляді жалюгідних переможених полонених, які благають про пощаду.
Міць Риму знайшла своє відображення не лише на римських монетах, але і на монетах багатьох сусідніх з ним держав, правителі яких домагалися почесного (та вигідного) статусу «друзів римського народу». Так, з другої половини I ст. до н. е. держави Причорноморя потрапили у залежність від Риму. З цього часу на протязі трьох століть на монетах Боспорського царства з одного боку було зображення і імя боспорського царя, а з іншого зображення, імя та титулатура імператора або імператриці, які урядували на той час у Римі.
Римський золотий наградний медальйон IV ст. н. е. У центрі золота монета із зображенням імператора Константина I Великого (307337 рр.)
і написом: «CONSTANTINVS MAX AVG» («Константин Великий Август»).
Особливу турботу всі римські імператори проявляли стосовно прославлення засновника имперії і її першого імператора Октавіана Августа. Монети із зображенням Октавіана Августа заборонено було кидати в грязюку або розплачуватися цими монетами в будинках розпусти. Подібна заборона носила досить прагматичний характер повага до першого імператора, засновника імперії, мала викликати повагу і до його наступників. Надалі, заборона кидати на підлогу монети із зображенням імператора, вже після падіння Римської імперії була взята за приклад багатьма іншими правителями. Так, у Росії у першій половині XVIII ст. можна було запросто потрапити на каторгу, прилюдно кинувши на підлогу монету із зображенням Петра Першого або імператриці Анни Іоаннівни. Та й у багатьох західноєвропейських країнах ще декілька сторіч тому можна було нажити собі чимало неприємностей, прилюдно упустивши на підлогу монету із зображенням правлячого короля або імператора.