Приблизно за годину сині лікарняні штани привели яскраво-сині, з білосніжними потертостями, з легким кльошем за модою сімдесятих, джинси, які належали, наскільки Кабан міг визначити по голосу, людині років пятдесяти.
Я за батьком. Селіванов Єгор Георгійович, тисяча девятсот тридцятого року народження.
Так-так, я в курсі, Андрію Єгоровичу.
Спасибі, що подзвонили. Ледве добрався сюди з Новосибірська. Через Москву летів, потім поїздом, а тут війна Чортзна-що.
Це головному лікарю спасибі, це він ваших родичів у Херсоні знайшов.
Так, старшого брата Він документами зараз займається, теж тут.
На котру похорони?
На дванадцяту, так що треба поспішити. А хто це в камуфляжі? Військові?
Важко сказати напевно, Андрію Єгоровичу. У нас тепер так: сьогодні військовий завтра цивільний, а післязавтра знову з автоматом по посадках бігає.
Що ті душмани.
Ну, можна і так сказати.
Кабан лежав і дивувався перший
раз на його памяті сині лікарняні штани нормально розмовляють із людиною, нічого від неї не хочуть, не баламутять і не конючать грошей. Певно, якась особливо шанована людина цей Андрій Єгорович, хоча, ймовірно, і не мешкає тут уже давно.
А що це у вас таке з моргом? Небіжчики в залізничному вагоні, як на станції.
Так, по суті, якщо подумати, станція і є, відповіли сині штани.
Що? не зрозуміли джинси.
Найбільш дешевий варіант, не на вулиці ж їм лежати. Грошей держава зовсім мало дає, ось бачите, довелося ставку співробітника моргу скоротити нікому навіть по полицях розкладати. На холодильник у лікарні теж грошей немає, а кондиціонер зламався, полагодити нікому
Так, а загалом, яка небіжчикам різниця? погодився поважний гість. День-два перекантуватися і в дальній путь Хлопці, заходьте, ось вам по сотні одразу і по дві дам потім виносьте обережно, кладіть у машину. Труна дома, там тата обмиємо й одягнемо. Дякую вам і головному лікарю ще раз, до побачення!