А щоб не тільки познущатися з нас, а й поглумитися, Капітолій змушує людей святкувати Голодні ігри як велику подію як спортивні змагання між округами. Останній живий трибут повертається додому до вільготного життя, а на округ сиплються подарунки здебільшого харчі. Цілісінький рік переможний округ отримує від Капітолія зерно й олію, а іноді й делікатеси, як-от цукор; решта ж округів голодує.
Це час каяття і подяки, мовив мер натхненно.
Тоді він назвав імена переможців Округу 12. За сімдесят чотири роки їх у нас було аж два. І тільки один досі живий. Саме в цей момент на сцені зявився Геймітч Абернаті, чоловік середнього віку, з невеликим черевцем. Він похитуючись плентався сценою, горланив щось непристойне і з шумом плюхнувся у своє крісло. Він був пяний. Смертельно пяний. Публіка привітала його слабкими оплесками, а він щосили намагався обмацати Еффі Тринькіт зусібіч вона заледве ухилялася від його обіймів.
Мер неабияк нервував. Оскільки подія транслюється в прямому ефірі, то саме зараз Округ 12 перетворився на посміховисько всього Панему, і він це усвідомлював. Намагаючись знову привернути увагу до Жнив, він гарячково оголосив виступ Еффі Тринькіт. Як завжди чарівна й весела, вона стала за кафедру і промовила:
Вітаю з Голодними іграми! І нехай везіння завжди буде на вашому боці!
її рожеві локони (мабуть, перука) після зустрічі з Гей-мітчем збилися набік. Привітавшись, вона виголосила, яка це велика
для неї честь перебувати тут, хоча всім навколо було чудово відомо, що вона з нетерпінням чекає, коли її нарешті переведуть до кращого округу зі справжніми переможцями, а не пяницями, які лапають тебе перед цілою країною.
Крізь натовп я помітила Гейла. Він також подивився на мене і ледь помітно усміхнувся: ну, хіба під час Жнив колись траплялося щось настільки кумедне? Аж раптом мене пронизала думка: імя Гейла написано аж на сорока двох картках, і везіння зовсім не на його боці. Принаймні у порівнянні з іншими. Мабуть, він подумав те ж саме про мене, бо його обличчя раптом спохмурніло, і він відвернувся. «Але ж там тисячі карток», прошепотіла я, сподіваючись, що він мене почує. Не все так кепсько.
Час жеребкування. Еффі Тринькіт промовила своє: «Спочатку дами!» і попрямувала до кулі з дівочими іменами. Вона нахилилася, занурила руку глибоко всередину, покогіирсалася там і витягнула картку. Натовп завмер. Запала мертва тиша. Від страху в мене всередині все похололо, а в голові крутилася одна думка: тільки б не я, тільки б не я!
Еффі Тринькіт повернулася на своє місце, розгладила картку і виразно прочитала імя. І це була не я.
Це була Прим Евердін.
РОЗДІЛ 2
Приблизно так я почувалася зараз: дух перехопило, горло здавило, у скронях бамкало, а в голові калатало імя сестри. Хтось ухопив мене за руку, якийсь хлопчина зі Скиби, либонь, я ледь не впала, і він мене підтримав.
Це якась помилка. Цього не могло статися. Імя Прим було на одній картці з тисяч! Шанси сестри були настільки мізерними, що я за неї ніскілечки не хвилювалася. Хіба я не зробила всього можливого? Хіба не підписалася на ті кляті тесери, щоб їй не довелося ризикувати? Один клаптик паперу. Один клаптик із тисяч. Хіба можливий кращий розклад? А тепер усе на пси.
Звідкись іздалеку до мене долинав невдоволений гомін натовпу ну хіба справедливо, коли випадає імя дванадцятирічної дитини? А тоді я побачила її, маленьку і зовсім бліду, ручки міцно стиснуті у кулачки, короткими напруженими кроками вона, пройшовши повз мене, прямувала до сцени. Я побачила блузку, яка знову вибилася зі спіднички і звисала долі, немов качиний хвостик. Саме ця деталь повернула мене до реальності.
Прим! зойкнула я здавленим голосом, і тіло нарешті почало слухатися мене. Прим!
Мені не довелося проштовхуватися крізь натовп: люди самі розступилися переді мною, утворивши живий коридор. Я наздогнала Прим біля підніжжя сцени і заштовхала її собі за спину.
Я доброволець! вигукнула я задихано. Я зголошуюся на трибута!
Люди на сцені були спантеличені. В Окрузі 12 не було добровольців уже кількадесят років, і всі забули, якою має бути процедура. Згідно з правилами, потому як імя трибута оголошене, інша дівчина або хлопець (залежно від того, з якої кулі витягнули картку) могли добровільно зголоситися на трибута. В деяких округах, де перемога в Жнивах вважалася великою честю і люди готові були платити за участь в Іграх власним життям, стати добровольцем не так легко. Але в Окрузі 12, де слово «трибут» асоціюється зі словом «труп», усі добровольці давно вимерли.
Чарівно! вигукнула Еффі Тринькіт. Тільки мені здається, що спочатку ми повинні представити переможців
Жнив і тільки тоді питати, чи є добровольці, готові посісти їхнє місце говорила вона дедалі невпевненіше:
Та якеїце має значення? сказав мер, а тоді поглянув на мене.
На його обличчі читався біль. Він не знав мене добре, але все-таки ми були знайомі. Я дівчина, яка приносить ягоди.' Дівчина, про яку колись, можливо, згадувала його дочка. Дівчина, яка пять років тому, як старша дитина в сімї, отримала медаль «За відвагу». Замість свого батьку, котрий назавжди залишиться похованим у копальні. Чи памятає він це?