2
А ти вчора ввечері ще гарненько попрацювала! кинула Тіна, поправляючи на плечі ремінь від ранця. Уроки скінчилися, попереду на них чекали вихідні. Дійшла аж до прадіда з прабабою! І це навіть при твоєму батькові! Де ти повишкрібала всі оті турецькі імена?
Ярвен засміялася. Світило сонце, домашніх уроків задали тільки для годиться, а за тиждень уже літні канікули.
Може, поїмо десь морозива? спитала Ярвен.
Я зателефонувала Ґекхан, і вона мені допомогла. Сміхота, але тепер моїх прадіда й прабабу з батькового боку і діда й бабу з материного боку звати однаково, тютінька в тютіньку. Кумедний збіг!
Тіна хихикнула й спитала:
А якщо вона помітить?
Ярвен хитнула головою й відповіла:
Аж так пильно вона не придивляється. Її цікавить лише те, чи гарно дерево намальоване. Моє їй здалося трохи заплутаним. Слухай, а що вони ото роздають?
Тіна стенула плечима. Тим часом двох чоловіків з листівками обступив гурт школярів.
У кожному разі не морозиво! мовила Тіна. А я хочу морозива! Чи ти гадаєш, там роздають щось на дурничку?
Пусте! кинула Ярвен. То ти мене запрошуєш?
Вони завернули за ріг і в бік школи вже й не озиралися.
По дві кульки? Та не скупися!
У тебе що своїх кульок у голові мало? відказала Тіна.
Несподівано позаду дівчата почули квапливі кроки.
Гей! гукнув якийсь молодик. Невже вас анітрохи не цікавить, що ми тут Нарешті він таки наздогнав їх.
Ну? озвалася Тіна.
Молодик усміхнувся. На вигляд він був нівроку, так ніби щойно зійшов з телеекрана.
Усі юрбами сунуть до нас, щоб узяти запрошення! сказав він і простяг Тіні якийсь папірець. Лише ви дві Довелося самому поцікавитись, що ж то за дві такі дівчинки, яким анітрохи не хочеться стати кінозірками!
Ну? знов озвалася Тіна. Хоча цього разу в її голосі прохопилася вже й певна цікавість.
А надто коли ті дівчатка схожі на вас двох, провадив молодик.
Цієї миті в Ярвен нарешті сяйнув здогад. Очевидно ж було, кого він мав на увазі. Кого ж іще, як не Тіну з її блакитними очима й білявим волоссям, високу й струнку Тіну! Але молодик мусив, звісно, дотримуватися пристойності. Отож зрештою дав папірець і їй, Ярвен.
Ми шукаємо виконавців на ролі у фільмі про молодь, пояснив молодик. Тут усе написано. Звичайнісіньких дівчат. Кастинг сьогодні пополудні. У вас непогані шанси! Він підморгнув Тіні, потім відвернувсь і подався знов туди, де через вулицю від шкільних воріт його напарник стійко витримував натиск дівчачих орд.
Реперів готель, мовила Тіна й фиркнула. Як для кастингу, то місце, треба сказати, досить круте. Щоправда, трохи примітивне. «Дівчата від дванадцяти до шістнадцяти років» Це ми, тут він має рацію.
Не ми, а ти, мовила Ярвен. Хіба ти не помітила, як він на тебе витріщався?
Подумаєш! байдуже кинула дівчина, яка звикла відчувати на собі захоплені погляди. Він мені, голубонько, в діди годиться. Однак чом би нам туди не піти, га?
У скверику перед кавярнею з морозивом надто маленькі столики були обтикані надто численними розкладними стільчиками, і всі вони були зайняті. Від прилавка до середини газону змією звивалася черга зі школярів.
Не думаю, що моїй матері сподобається, сказала Ярвен. Вона нічого такого мені не дозволяє.
То й не питай її! відповіла Тіна. Вона ж однаково на роботі. І нічого не помітить.
Та воно то так промурмотіла Ярвен.
Черга посунулася на кілька кроків ближче до входу в кавярню. Ярвен навіть не уявляла собі, як можна зробити щось поза спиною в мами, знаючи, що та цього ніколи не дозволила б. Та казати про це Тіні вона не хотіла.
Але потім жди халепи, додала нарешті Ярвен.
Тіна зазирнула в меню через плече хлопця перед собою й почала вибирати морозиво.
Шоколадне з мятним лікером, перелічувала вона, потім із джемом, і ще з мигдалем у цукрі. Ось що я візьму! А ти?
Ярвен знизала плечима. Їй найкраще було б, звісно, не брати морозива зовсім. А натомість зїсти яблуко або пучечок моркви. Якщо вона взагалі хоче бути такою стрункою, як Тіна. Ярвен зітхнула.
Ось що я тобі скажу, Ярвен, промовила Тіна й помахала рукою гуртові старших хлопців, що саме простували вздовж паркану за сквериком у бік автобусної зупинки. Помалу мені починає здаватися, що мати просто-таки тримає тебе під каблуком. Тобі вже чотирнадцять років! А вона постійно приходить по тебе, коли ще сонце на небі, забороняє тобі куди-небудь піти. Моя мати каже, що з жінками, котрі виховують дітей без батька, таке часто буває: надто вони всього бояться. Але хіба це тобі допоможе? Я проти твоєї матері нічого не маю, слово честі, та як на мене, вона могла б давати тобі все ж таки трохи більше свободи.
Ні під яким каблуком вона мене не тримає! роздратовано заперечила Ярвен, відчуваючи, як до гніву на маму в ній прокидається ще й гнів на Тіну.
Що Тіні до того, як мама її виховує? Що до цього Тіниним батькові й матері? На думку про те, як напередодні ввечері вони розмовляли на отій своїй неприбраній кухні про маму й про неї, Ярвен,
їй ледве не стало недобре. Ні, тепер уже не скоро вона знов сяде з ними їсти! Хіба можна їсти з людьми, які так погано говорять поза очі про її матір? Вона має право гніватися на маму, зрештою, вона мамина донька, і йдеться не про когось іншого, а саме про неї. Вона й лише вона має право гніватися на маму й засуджувати її.