Ярвен згорнулася в клубочок і затулили руками обличчя. Вона так перелякалася, що навіть не могла дихнути. Гавкіт наближався. Ось під собачими лапами вже зарипіла галька, різко шелеснули кущі Ще кілька секунд
Повітря розітнув різкий свист. Гавкіт умить урвався, так ніби хтось перетяв дріт гучномовця. Натомість собаки радісно заскавучали тоненькими
голосами. Ярвен відчула, як їй щось упало на голову, а рота затисла чиясь долоня.
Робити щось було запізно.
16
Вони з дружиною були в кіно. Побачивши Тіну, що зручненько вмостилася собі під пледом на канапі, він зрозумів: тепер їм уже годі сподіватися на те, що донька, коли вони повертатимуться пізно додому, спатиме у ліжку в своїй кімнаті.
Та, бачу, ти все ж таки потроху поглиблюєш свою освіту! Як-не-як, «Теми дня»! провадив батько.
Цсс! цикнула Тіна, не відводячи погляду від телеекрана. Сьогодні не було нічого.
Як це не було нічого? перепитала мати. Куртку вона вже сховала до гардероба в передпокої й тепер опустилася в крісло. А фільм був непоганий.
Про Скоґландію, пояснила Тіна й вимкнула телевізора. (На екрані якась жінка в коротенькій кофтині саме почала була тицяти указкою на синоптичну карту.) Я мала на увазі, щодо Ярвен.
Батько підійшов до буфета, дістав склянку й промовив:
Тіно, заради Бога, тобі знов увижаються привиди!
Тіна зачекала, поки він налив собі води, й спитала:
А чому сумнівна країна? Ти так сказав учора ввечері. «Скоґландія це теж іще одна досить-таки сумнівна країна». Що ти мав на увазі?
Батько сів поруч на канапі й промовив:
Якби я знав, що тебе цікавить політика, то розповів би тобі про це з великою радістю. Одначе мені здається, що у голові в тебе все ще гуляють усілякі химери
Та не мели дурниць! урвала його дружина, беручи пляшку з водою. Коли вже дитину цікавлять такі питання, то невже тобі байдуже? Скористайся нагодою!
Ну, гаразд, Скоґландія, то й Скоґландія! засміявся батько. Сумнівна Скоґландія, країна двох островів Знаєш, ця історія бере початок досить давненько. Багато більше, ніж сто років тому. Точніше, відколи північний острів належить Скоґландії й відколи люди з південного острова наживають свої багатства на північному. Він звів погляд на Тіну. Розумієш?
Тіна похитала головою. І все ж вона мала таке враження, ніби колись можливо, у школі про таке вже чула.
Не зовсім, нарешті відказала вона.
Ох, та що ви, власне, на тій історії вчите? зітхнув батько. Річ у тім, що ті, котрі жили на південному острові біляві, високі, тоді багато переважали тих, котрі жили на північному. Мали кращу зброю, машини й таке інше. Вони прийшли на північ і завоювали її, як це робилося тоді в усьому світі. Вони казали, що принесли північанам прогрес, і північани їм вірили. Можливо, північні скоґландці навіть були в захваті від південних.
Тіна кивнула головою.
Але насправді, провадив батько, тим, котрі прийшли з півдня, на півночі потрібні були тільки її багаті надра, нафта, родючі землі. І північні скоґландці працювали на них, розумієш? Працювали у власній країні за сякі-такі гроші, а південці тим часом багатіли.
Зрозуміло, мовила Тіна.
Зрозуміло, зрозуміло! Що в тебе взагалі за таке ставлення до цього? сказав батько. Але принаймні тоді всі чомусь вважали, що так воно й має бути. Навіть північні скоґландці. Аж поки згодом вони нарешті трохи більше довідалися, поки перші з них почали знайомитися з півднем, поки декотрі дістали право навчатись у південноскоґландських школах Одне слово, поки на півночі збагнули, що не було жодної причини для того, щоб їм завжди лишатися бідними, а тим, котрі на півдні, багатими, адже нафта, інші корисні копалини, завдяки яким наживалися південці, все це йшло з північного острова.
Могли б додуматися до цього й раніше! кинула Тіна й сіла на канапі.
О, тепер мені вже приємно чути таке від тебе! промовив батько. І водночас дедалі більше північних скоґландців перебиралися на південь. Бо там було досить роботи тяжкої, брудної, погано оплачуваної роботи, яку не хотів виконувати жоден заможний південець. Отож на південному острові потрібно було комусь працювати: на фабриках, заводах, на полях; потрібно було комусь доглядати за хворими й старими людьми. І всі ті північани бачили, як живуть південці і як зростають їхні багатства. І почали здогадуватися, що це не справедливо.
І тому згодом зявилися бунтарі, кинула Тіна. Ті, про яких казали в новинах.
Саме так, кивнув головою батько.
Але до чого тут Ярвен? спитала Тіна і знову відкинулась на подушку. Чогось я тут не доганяю.
Батько покуйовдив їй волосся й сказав:
Вона тут геть ні до чого, дурненька моя доцю! Твоя Ярвен сидить собі в якому-небудь затишному
готелі на Середземному морі, згадує про школу й до сліз регоче.
Це ти так гадаєш! кинула Тіна й устала з канапи.
Згорнувшись калачиком, вона лежала в багажнику автомашини, яка швидко мчала рівними шляхами; водій лише зрідка збавляв швидкість, але жодного разу не спинявся. Отже, вони їхали не в бік міста, а то дорогою траплялися б світлофори, перехрестя, й машина час від часу ставала б.