Хіба його одяг не досить впадає в очі? спитав віце-король. А хіба ми вчора не одержали інформацію про те, що він їхав сюди попутною машиною з півночі й тепер має бути десь зовсім неподалік від міста? Невже так важко вистежити дванадцятирічного хлопця? Що взагалі робить ваша поліція?
Начальник поліції поглянув віце-королю просто в очі й відповів:
Сьогодні, наприклад, ми задіяли майже всіх своїх людей, щоб забезпечити святкування дня народження принцеси. А вчора ми до цього готувались. Довелося стягти поліцейських з усієї країни. Добре, хоч пощастило вивільнити тих, котрі досі таємно розшукували зниклу принцесу, адже вона, хвалити Бога, обявилася сама. Те, що ми не оголосили розшук у всій країні, як того хотіли ви, ваша королівська високосте, і не заявили про її зникнення, чим посіяли б у народі тривогу, тепер виявилося рішенням вельми розумним. У всякому разі, нам просто вже не довелося кидати на того хлопця надто великі сили. Тим більше, що насправді йдеться все ж таки не про викрадача, а про Він кинув на Норліна короткий погляд. А про звичайнісінького хлопця, який утік з лікарні. Тому ваша цікавість, високосте, нас трохи навіть вражає.
І все ж таки! вигукнув віце-король і налив собі ще одну чарку. Якби ж можна було бодай здогадатися, куди він хоче Наша скоґландська поліція
Ми знайшли його куртку, сказав начальник поліції. Втішна новина для вас, ваша високосте: на куртці лишилося достатньо волосся, щоб провести генетичну експертизу. Скоро матимемо результат.
Волосся! буркнув віце-король.
Як повідомив водій, воно біляве й довге, додав начальник поліції і ще раз спробував перехопити погляд віце-короля, але той саме заплющив очі. Звичайно, волосся може бути і з перуки. Побачимо. Крім того, тепер, коли в нашому розпорядженні знову більше людей, ми прочешемо квартали, де виявлено знахідку. Насамперед отой квартал, ваша королівська величносте.
Але віце-король його вже навіть не слухав.
з матірю ще ніколи не бували у справжній відпустці: грошей вистачало тільки від зарплати до зарплати, незалежно від того, де мама працювала (а іноді вона лишалася, звісно, й без роботи). Аж коли їй спала на думку ідея з отими курсами доброї поведінки, справи в них пішли досить непогано.
Про світ Ярвен знала, якщо не брати до уваги їхнього міста, не багато (адже мама так усього боялася, що навіть не пускали її на екскурсії з класом), і таких красот досі, певна річ, ніколи в житті не бачила.
Це справді чудесна країна! промовила Ярвен, і пані Тяркс задоволено кивнула головою. Що ж, тоді я пішла збирати речі, еге? Чи, може, мені спершу треба ще з режисером?..
Ярвен навіть сама здивувалася тому, яка впевнена вона була, що гратиме у фільмі. Чи, може, сьогодні роль принцеси хто-небудь зіграв би краще, ніж вона?
«А вони таки мали рацію: декламувати напамять мені й не треба було, промайнуло в неї. Є речі багато важливіші».
Вона вийшла з машини й потяглася.
Ярвен, люба! промовив Больштрем. Він приїхав сюди перед ними й тепер простував через двір їй назустріч. Хочу тебе привітати! Ми, звісно, бачили, що це роль саме для тебе, але що так чудово вийде з першого разу Щиро тебе вітаю!
Дякую, сказала Ярвен і зашарілася. Коли з кимось розмовляєш, треба дивитися йому в очі. Але робити це саме тепер їй було надто неприємно. Вона опустила погляд у землю.
І тому, люба Ярвен привітно сказав Больштрем і, обійнявши її за плечі, повів до лавки. Саме тому я нарешті зважуся тепер звернутися до тебе з однією пропозицією. Чи, власне, віце-король зважується звернутися до тебе з пропозицією. Поки ми їхали сюди з міста, я всю дорогу розмовляв з ним по телефону, і ми зійшлися на одній думці. Тепер лишається тільки почути, чи поділяєш цю думку й ти.
Його рука невимушено лежала в Ярвен на плечі. Вона повернула голову до нього й спитала:
Яку думку?
Та сідай! усміхнувся Больштрем. Розумієш, ми, власне, привезли тебе сюди лише задля цього незвичайного кастингу. Тим-то не дуже багато й розповідали тобі про Скоґландію та принцесу. Але тепер може статися так, що з цього вийде щось серйозніше певна річ, якщо буде твоя згода. І тому ти маєш довідатися про принцесу ще дещо.
Вийде щось серйозніше? збентежено перепитала Ярвен.
Принцеса, бачиш, зазнала вже багато тяжкого горя, глухим голосом промовив Больштрем. Коли вона народилася, померла її мати, але батько, король, так ніжно, з такою любовю дбав про неї, що їй, відверто кажучи, ніколи нічого не бракувало.
Атож, кивнула головою Ярвен.
Вона підростала, переймала на себе дедалі більше обовязків, що випадають на долю принцеси. І країна її любила.
Ярвен кивнула головою.
Але потім, розповідав Больштрем, лише два місяці тому, сталося лихо. Якось уночі цілком несподівано помер і її батько.
І батько?! вжахнулась Ярвен. Як добре, збагнула вона, що досі їй нічого про це не розповіли. Бо вона просто не знала б, як грати роль принцеси, що зовсім недавно втратила батька.
Він усе життя тяжко працював, вів далі Больштрем. Це був зразковий король. Серце його вже просто не витримало, хоч він був ще й не старий. Він завше надто багато всього на себе брав. Два місяці тому ми провели його в останню путь.