і тоді не повірить, що оця білява дівчина в королівському палаці я. Зі мною й таке може статися».
Помалу в неї вже починала боліти рука, і помалу вона вже зважувалася пильніше розгледіти картину, що розгорталася перед її очима.
Поміж прапорців там і сям вигулькували транспаранти, змайстровані з простирадл і прикріплені до двох держаків від мітел; з обох боків їх тримали радісно збуджені люди. «Маlena for Queen!» («Наче це й так не зрозуміло, коли вже я тепер принцеса!»), прочитала Ярвен на одному з транспарантів, що погойдувався над передніми лавами натовпу. «Не занепадай духом, Малено!» («Чому?») стояло на ще одному.
Та були й транспаранти, що їх продавали вочевидь тут-таки, просто край майдану, виготовлені в друкарні й усі з тим самим текстом: «Норлін і Малена міцна команда!»
Ярвен повернула голову вбік, де поруч із нею стояв віце-король і також махав рукою. Тепер він, як перед цим і режисер, усміхався рекламною усмішкою, і Ярвен збагнула, що цієї хвилини і її обличчя має точнісінько такий самий вигляд. Вона знов обернулася до парапету й знов замахала рукою.
Трохи далі від палацу вона розгледіла в натовпі гурт людей, котрі з-поміж білявих голів довкола вирізнялися своїми темними головами. Прапорці в тих людей були, схоже, теж не такі, як у всіх, а транспарантів із простирадл вони мали вочевидь більше, ніж передні гурти. Але стояли вони досить далеко, і Ярвен не могла прочитати, що було написано на їхніх транспарантах.
Пора! прошипів раптом Больштрем позад неї. Пора, Норліне! Пора!
Віце-король відвернувся від натовпу й ступив крок до Ярвен.
Малено! промовив він і ніжно поглянув їй в очі. Моя маленька Малено! Потім розпростер обійми й пригорнув її до себе.
Ярвен згадала про його поведінку напередодні й тієї ж миті відчула, як зашарілась і облилася потом.
Нехай наступний рік у твоєму житті стане щасливішим, ніж був минулий! Я зроблю для цього все, що зможу!
На хвилю все тіло в Ярвен, немовби чинячи опір, судомно стислося. Потім вона згадала про те, що їй казав режисер, похилила голову на груди віце-королю й відчула запах дорогої туалетної води після гоління й ретельно дібраного дезодоранту. Запах був приємний, однак до горла їй підступила нудота.
Досить! прошипів позаду Больштрем. Годі! Розходьтеся!
Норлін обережно послабив обійми, ще раз нахилився й поцілував Ярвен у чоло.
Махайте! прошипів Больштрем. Ти теж, Ярвен! Махайте!
Ярвен глибоко вдихнула повітря. Навіщо отак прикидатись? Яке безглуздя!
Унизу їй раділи й махали її піддані, й вона помахала й усміхнулася їм у відповідь.
Ох, завше ви, чоловіки, такі розумні! обернулася до нього дружина й грайливо ляснула його прапорцем по руці. Хіба не бачиш, як добре вони з дядьком ладнають? А ти мені не вірив! І знов замахала прапорцем над головою.
Слава Малені! вигукувала вона. Слава принцесі Скоґландській!
Віце-король сидів поруч, також махав рукою й усміхався. Потім нахилився до неї й сказав:
Це куди важче, ніж людям здається, чи не так, моя маленька Ярвен? Особливо на початку. Особливо, коли все ще таке нове
Ярвен кивнула головою. Вона не забула про те, що має мовчати, як риба. Але ж тут, у машині, її запевне ніхто не почує.
Чому там, на балконі, ви називали мене Маленою? спитала вона, не кидаючи махати натовпу. Адже вас, поза всяким сумнівом, ніхто не чув!
Норлін засміявся й відповів:
Дехто вміє читати з губів! А може, десь навіть сховано мікрофони. Хоча ми, звичайно, кругом усе обшукали. Будь певна, унизу там десь стояли люди, котрі розшифровували кожнісіньке слово, яке я тобі казав.
За поворотом праворуч раптом вигулькнув гурт темноволосих зі своїми прапорами. Поліцейські спробували відтіснити їх і відібрати транспаранти, поки їх не побачила Ярвен.
Але транспарантів було дуже багато. Принаймні кілька з них вона, перше ніж їх повихоплювали поліцейські, таки встигла прочитати. «Слава Малені!» стояло на одному. «Геть дискримінацію півночі!» було написано на іншому. Ярвен намагалася пригадати, що таке дискримінація, але на думку їй так нічого й не спало. Ще на двох транспарантах вона прочитала: «Малена захисниця прав північного острова!» і «Геть зратника!» Ярвен уявлення не мала, про якого зрадника йдеться, але те, що слово було написане з помилкою, помітила відразу.
Не звертай уваги, махай! прошепотів Норлін. (Ярвен не зрозуміла, чому він сказав: «Не звертай уваги!») Більшість із них незлобиві люди! Ну, ось, ми вже й проскочили! Відкинувшись на спинку сидіння, він глибоко вдихнув і видихнув повітря. Потім, ніби бажаючи щось пояснити, додав: Обережність не завадить. Ніколи не знаєш, чи немає серед них одного такого
Цієї миті метрів за тридцять попереду з натовпу вихопилась якась щуплява постать і, пригнувшись, блискавично прослизнула попід руками в поліцейських.
Малено! крикнув хлопець і несамовито замахав руками. Гей, Малі, це я! Малі! Що то вчора було?
Двоє поліцейських грубо схопили його за обидві руки й потягли назад.
Малі! гукав хлопець. Він був невисокий, смаглявий, а віком десь такий самий, як і вона, Ярвен. Озвись якось, Малі!