Я схожа на неї! прошепотіла Ярвен і злякано втупилася в Тяркс.
Та відійшла од вікна, стала поруч із Ярвен біля туалетного столика й нетерпляче промовила:
Звичайно, схожа. Тільки не по-справжньому. Хіба ти не пригадуєш, який вигляд мала досі? Але тепер ти, сподіваюся, розумієш, чого здатна досягти своїм мистецтвом досвідчена гримерка. Вона поклала руку на плече Ярвен. Віце-король чекає в бібліотеці. Мені страх як цікаво, що він скаже.
Ярвен устала й рушила вслід за Тяркс коридорами в те крило маєтку, де ще не була. Тяркс відчинила високі, білі з позолотою двері й сказала:
Ваша королівська високосте, Больштреме, ось та дівчина.
Ярвен виступила на крок уперед. Режисер стояв за громіздким кріслом, прихилившись до стіни, яка до самої стелі була заставлена полицями з книжками; у самому кріслі сидів чоловік, якого Ярвен тут іще не бачила. Він був засмаглий, а його ще молодяве обличчя
дивно контрастувало зі сріблясто-білим чубом. Коли чоловік підвівся, дівчинка побачила, що зростом він на півголови нижчий від режисера.
Доброго дня, прошепотіла Ярвен.
Мама вчила її чого завгодно, Ярвен уміла повестися майже в будь-якій ситуації, але як розмовляти з королями й віце-королями мама їй не казала.
Віце-король ступив крок уперед і розпростер руки, так наче хотів притиснути Ярвен до себе.
Малено! вигукнув він. Ні Ярвен! Потім, раптом ніби збагнувши, що цей його жест не до місця, опустив руки.
Ярвен стояла й мовчала. Діялося щось жахливе.
Так, це Ярвен, Норліне, озвався режисер і став поруч із віце-королем. Скажи сам: а правда ж, вона викапана Малена?!
Віце-король цих слів наче й не чув.
Ярвен! прошепотів він і квапно підійшов ближче. Ярвен!
Ваша королівська високосте! промовила Тяркс, і в її голосі Ярвен відчула тривогу. Як ви й самі кажете
Ярвен! знову промовив віце-король. Потому підніс праву руку й тильним боком вказівного й середнього пальців ніжно погладив їй щоку. Ярвен!
Ярвен заціпеніла.
це не ваша небога! вигукнула Тяркс. Ваша королівська високосте, це не Малена! Це зовсім чужа дівчинка!
Віце-король усе ще не відводив погляду від Ярвен, немовби щось шукав у її обличчі.
Ні, не Малена, нарешті прошепотів він. Це не Малена.
Норліне! різко промовив режисер і, міцно схопивши віце-короля за лікоть, потяг убік. Візьми себе нарешті в руки, чорт забирай! Ти ж бо знав, що вона прийде! Це Ярвен, дівчинка, якій ти дозволив пограти завтра, один день, роль принцеси. Нічого такого не сталося!
Віце-король мав такий вигляд, ніби прокидається зі сну. Лиш на одну коротку мить він немовби занепав духом, але потім ураз розправив плечі, ледь помітно вклонився й твердо сказав:
Так, чудово! Отже, ти і є ота маленька Ярвен і завтра заміниш мою небогу Малену на її дні народження й до вечора позбавиш її від отієї метушні.
А ми побачимо, Норліне, чи придатна Ярвен на роль принцеси в моєму фільмі, додав режисер. Але ж ти про це знаєш.
Норлін знов ледь помітно вклонився. Ярвен не була певна, чи повинні вклонятися простим громадянам королі. Або віце-королі.
Що ж, побачимо, як ти граєш свою роль, сказав Норлін. Очі в нього були блакитні-блакитні. Нарешті він оглянув Ярвен з голови до ніг. Гадаю, в тебе вийде. Отже, зустрінемося завтра вранці. Тяркс і Гільґард пояснять тобі все, що ти маєш знати.
Після цього він крутнувся й зник за дверима. Навіть не попрощавшись.
Біль у руці вщух, набряк трохи стух. Не треба було ні сіло ні впало хапати в хлопчини з голови берета, не дивно, що малий так злякався.
Поки машина поволі котилася згори в улоговину, він увімкнув приймача якраз вчасно, щоб послухати останні новини. А якщо повідомлять, що ситуація на вулицях міста несприятлива, доведеться поїхати манівцями, він ці кружні шляхи знає.
поліція звертається по вашу допомогу, казав диктор. Учора вранці з лікарні на півночі південного острова зник дванадцятирічний Гяльмар Гальдур. Хлопець одягнений у завелику на нього картату чоловічу куртку й берет кольору беж. Гяльмар страждає на рідкісну хворобу обміну речовин і терміново потребує лікування. У нього потьмарення свідомості, й він не в змозі повідомити, хто він і звідки. Є підстави гадати, що він заляканий, тому поліція просить не йти з ним на контакт. Хто знає щось про перебування Гяльмара протягом останньої доби, нехай зателефонує до поліції за таким номером
Чоловік пригальмував і мовив уголос:
Гяльмар Гальдур! Потім зняв з керма руку й поглянув на сині пучки, куди впялися були зуби. Усе збігається! А я, ідіот, налякав його ще дужче!
Він зїхав на узбіччя, дістав з ніші для рукавичок мобільний телефон, зателефонував своєму керівникові й сказав, що на годину затримається на їхню зустріч і чому.
Потому набрав номер поліції.
Гільґард провадили з Ярвен репетиції. Як ступати на балкон, як усміхатись, як махати рукою, як проходити повз людський натовп, що вітає її радісними вигуками й намагається дарувати квіти (натовпом був Рупертус).
Так наче ти все життя тільки це й робила! задоволено сказав Гільґард по трьох годинах. Поки ніхто у захваті не схопить тебе за перуку й не стягне її з голови, я не бачу причин, щоб ти провалилася.