Шрифт
Фон
З дурнями я, хлопці, не дружу
І турбот до них не проявляю,
Просто я працюю і живу,
А в костюмі - друзів зустрічаю.
11.5.2004 р.
КОЛИ НАВІДУЄ ЛЮБОВ
Чому, чому такі короткі ночі,
Коли мене навідує любов,
Не встигну милій я заглянуть в очі,
Як вже пора нам розлучатись знов?
Чому, чому тремтить в гаю вербичка,
Як Місяць ясний обніма їй стан,
І сріблить під зоринами косички,
Аж задививсь, заслухався туман?
Чому, чому душа моя палає,
Як ти шепочеш:
-Я тебе люблю!
І дивна казка в серце заглядає,
Ну хто мені повідає, чому?
Чому,чому такі короткі ночі,
Коли мене навідує любов,
Не встигну милій я заглянуть в очі -
Як вже пора нам розлучатись знов?
8.1.1996 р.
ВЕСЕЛІ ПУСТУШКИ
Жінки приносять нам нещастя,
А ми всі думаєм - любов.
І всі ті Галі, Валі, Насті
То - марно витрачена кров.
А от, щоб час той і ту силу
Потратив кожний з нас на Храм,
То, уявляю, скільки б щастя
Принесли б ми в житті людям.
19.5.1997 р.
ВАЛЕНТИНІВКА
У селі в нас не люблять "Московську"
То,- говорять,- отрута і край!
А тому тим веселим придуркам
Мій сусід продає самограй.
"Валентинівка" ,"Валентинівка"-
Так в селі називають той рай,
І сусід став особою видною
І усе - через той самограй.
Ось, візьміть ви Мальвіну Іванівну -
Ціле літо ходить не могла,
А як стала вживать "Валентинівку" -
Перестала боліти нога.
"Валентинівка" , "Валентинівка" -
То лікарство від всяких недуг,
Бо коли ти хильнеш теї чарочку,
Так як стрінешся з ким - той і друг.
-"Валентинівка", "Валентинівка",-
Це вам скаже і Петька, і Гліб,
Тільки жаль, що людям мало платять
І у їх не хватає на хліб.
"Валентинівка", "Валентинівка"...
Стали магом сусіда вже звать,
І до нього, як до Гіпократа,
Як в аптеку - як хворі...біжать.
30.1997 р.
ПІОНЕР
В жару і в холод - кожен день,
В туман і в фугу завивання
Я був завжди, як піонер
Виконать кожної бажання.
Жінок любив і поважав,
І жодній з них не міг відмовить,
Я, навіть ім'я не питав,
Нащо, скажіть, пусті... розмови?
5.3.1986 р.
СВІТЛАНІ
Стоять на столі вже горілка й вино
А жінка сміється,
-Пограй в доміно!
А ще як на стіл положила балик -
То став заплітатись у мене язик.
Світлано, Світлано, мій янгел краси! -
Невже ти сьогодні мені... не даси?
Парують вареники з сиром, як пух
Що в мене давно переповнило дух,
А тут подає ще й в сметані млинці,
Невже це і справді,- питаю,- мені?
Світлано, Світлано, мій янгел краси,
А ще говорила що хочеш проси.
А груди у жінки, як Місяць горять,
Що так і охота їх пальчиком взять...
А жінка сміється:
-Йди кума гукай -
Як хочеш щоб я подала коровай.
Світлано, Світлано, мій янгел краси,
Невже ти без кума мені не даси?...
1.12.1995 р.
ЩІЛИНКА
Цілу ніч в гаю співали
Голосисті солов'ї,
За ту щілинку, той горбик
Полюбив, як сон її.
А тепер, як тільки смеркне
І щаслива ніч прийде -
Весь аванс і вся зарплата
Все в ту щілинку іде.
5.5.1997 р
БІЛІ ЛЕБЕДІ
Занесло наше місто, засипало
Білим снігом, як цвітом луги,
І покрила, покрила всі інеєм
Біла казка поля навкруги.
Ой, як хочеться! Ой, як хочеться
Покачатись в тій білій красі,
Але казка до мене не проситься
Й розстає, ніби сніг на лиці.
Ой, ти мила моя! Ой ти миленька!
Що про тебе і ще написать?
А до нас вже з тобою на личенька -
Білі лебеді з неба летять.
Білі лебеді, білі лебеді!
Біла казка нездійснених мрій,
Де ж ти ,мила моя, де ж, лебідонько?
Прилети і мене ти зігрій!
Білі лебеді, білі лебеді!
Біла казка юначих надій!
Зупинись біля мене, лебідонько,
І зімною під небом помрій.
Ой, ви лебеді, біленькі лебеді! -
Вічна мрія озер і дібров,
Бо завжди де збираються лебеді -
Там живе лебедина любов.
Ой, ви лебеді, біленькі лебеді! -
Вічна мрія поетів і фей!
Тільки жаль, відлітають вже лебеді
До веселих, як день архідей.
Білі лебеді, білі лебеді!
Біла казка нездійснених мрій!
Прилети ж ти до мене, лебіденько,
Прилети і мене ти зігрій!
22.12.1995 р.
НІЧНА РАПСОДІЯ
На травичку з неба зорі впали росами
І, здавалось, поле вкрилось абрикосами,
Ми були тоді ще зовсім не ціловані
Та зате один до одного, мов приковані.
Ми сміялись, і раділи, і пишалися,
Що ніде уже нікого не боялися,
Тільки матінка твоя не відходила
І очей із нас з тобою все не зводила.
А берізка до дубочка так і горнеться,
Ой, як хочеться з дубочком, ой, як
хочеться,
А берізка до дубочка так і проситься,
Ой, як хочеться з дубочком похристосаться.
На травичку ми тоді впали зморені,
Бо були один в одного зачаровані,
Ми сміялись, ми раділи - не журилися,
Бо на матінку твою не дивилися.
А берізка до дубочка так і горнеться.
Приспів все той.
Й хоч не знали ми тоді щастя-солоду
За який були готові вмерти змолоду,
Та зоря мені шептала понад річкою:
-Ти не слухайся матусі - будь з Марічкою.
А берізка до дубочка так і горнеться.
Приспів все той.
Бігла матінка за нами злою квочкою,
Щоб чогось, гляди, не сталось з її дочкою,
І хоч як вона старалась разом з росами,
А ми все-таки до ранку - прохристосались.
А берізка до дубочка так і проситься.
Приспів все той.
16.4.2004 р.
ДВІ ТОПОЛІ
Як би я хотів погратись
На отій дівчині
У якої чорні брови,
Оченята сині.
Як би хотів, якби хотів
Те дівча любити,
І під Місяцем у полі
Ще раз повторити.
Повторити, повторити...
Потім повторяти,
Щоб про те не відав батько,
І не знала мати.
Ой, у полі дві тополі,
Де одна шепоче,
А ми з милим повторяли
І ще того... хочем.
Ой, у полі, ой, у полі -
Шрифт
Фон