Шрифт
Фон
Сьогодні ж, як непотріб
Списали до старців.
І звідки, вибачайте,
Ті роки узялись?
Що, ніби в іншу робу
Літа перевдяглись.
Кому тепер жалітись,
Кому, скажіть, кому?
До Господа далеко,
Та й ніколи йому.
А мужикам порада:
Як ліс цвіте й шумить -
Любіть жінок, кохайте їх!
Їх є за що любить!...
17.5.1997 р.
ЩОБ БУТЬ В РАЮ
Поки тобі відкриє небо
Навіки божу благодать, -
Тобі на "скрипочці" прийдеться
Ще довго й довго, брате, грать.
А тому, хто у рай з вас мріє -
Мусить одне запам'ятать:
Що зроду вам не бачить раю,
Якщо не будете кохать.
Отож, молись ти чи хрестись,
Хоч в бубон днями вибивай!
Але, якщо ні з ким...ні разу,-
Навіть не мрій попасти в рай?
5.3.1997 р.
КОЛИ СЕРЦЕ ТІКАЄ
Як смерть іде - бере в кільце,
Немов, вовки невинну жертву,
Й куди ти , брате, не поткнись -
Вона придумає як зжерти.
Бо той, хто виробив ресурс,
Й не так вже тікать стало серце,
То так і знай, прийшла пора...
Але про це ти думай з перцем.
10.11.2001 р.
ЩОБ ПОЗБУТИСЬ МУК
Знаю я, що відцвітають
Вже мої літа, як цвіт,
Жаль, звичайно, залишати
Цей казковий божий світ.
Бо як гляну в даль небесну -
На ліси, що в далені,
Жаль, прощатись безсумнівно
З цею казкою мені.
Але, що робити маю? -
Тут вже воля не моя.
Видно, Бог не хоче бачить
Більше мук моїх щодня.
27.5.2004 р.
ЙДЕ ЖИТТЯ
Проходять століття, тисячоліття -
Йде життя.
Давно я досяг повноліття,
А й досі, немов, дитя.
Не можу напитись красою,
І наспіватись пісень,
А десь за рікою, я знаю,
Уже догоряє день.
А жити так хочеться, хочеться...
Який же ти світ чарівний!
А листя по полю котяться -
В світ новий.
28.5.1969 р.
ДІАЛОГ З ГОСПОДОМ
Ти в мені, мій Боже, знаю!
То ж до тебе і звертаюсь:
-Ізціли мене, дай силу,
Поможи наставить милу!
Ну а Бог мені з гори:
-Все, що просиш, - сам бери.
Бо все те, що ти просив,-
Я давно тобі зробив.
Хочеш жінку мать, як диню?-
Збий їй гонор і гординю,
Бо гординя, блуд утіх,
То в житті - найбільший гріх.
Бог все бачить і все знає,
Навіть, й те, чого немає.
То ж дурити не старайся,
А як грішиш? - то хоч кайся,
Бо для тих, хто дурить Бога -
То для їх одна дорога.
А коханку, щоб кохала,
То цілуй, щоб аж стогнала.
Боже милий! О, Ісусе!
Ти взірець мій, очі, вуші.
Ти - моя любов, мій - світ,
Подаруй, ти стільки літ,
Щоб все те, що написав,
Я народу передав.
-Добре!- Бог сказав,- живи!
Й так як пишеш, так й пиши...
Потім трохи помовчав,
І мені він знак подав:
-Хочеш мати душу вічну?-
То її залиш у віршах.
А коли тебе забрать?-
Це мені самому знать.
8.1.1997 р.
ВТІКАЮ ВІД СТАРОСТІ
Мені давно вже місцем поступаються,
І, навіть, літні вже звертаються на "ви",
А я люблю, як феї посміхаються,
І як до мене шепчуть явори.
Люблю бродить по горах, і по лісі,
Слухать пісні дубочків і беріз,
Люблю, коли в мій дім приходить літо
Із золотистим блиском світлих кіс.
Люблю, коли в садку щебечуть птахи,
І весело шепочуться гаї,
І як в садку весь день гудуть комахи,
І вчать діток співати солов'ї.
Люблю, коли гуляє в лісі вітер
І всі листочки весело тремтять,
І як танцюють із вітрами віти
Й всю ніч до ранку з полем шепотять.
І вірити не хочеться у старість,
/Нехай би їй Гаврило під ребро!/
Тому й хожу гуляти на Хрещатик,
Тому й хожу гуляти на Дніпро.
Із неба зорі визирають,
Зацвів на березі будяк.
Мене вже дідом називають,
А я незчувсь, коли і як?
3.5.2000 р.
НАШЕ ЛІТО
Я по твоїх іду слідах,
Вдихаю запахи жасміну,
О, як би я хотів зустріть
Хоч раз і ще ту горду Ніну.
Бо з того часу як зустрів
Її очей веселі квіти -
Вони нагадують мені
Весь час про наше тепле літо.
Я по її іду сліду,
Вдихаю запахи кохання,
І я упевнений чомусь,
Що то ідуть мої бажання.
8.6.2000 р.
МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ
Знаю, що кохати може тільки мати,
І не чоловіка, а - своє дитя;
Може доглядати і ночей не спати
Скільки буде жити - все своє життя.
А як та дитина виросте в велику -
Мати вже не треба, сам бо он який!
І зустріне іншу - дівчину, а матір
Вже якщо й згадає - глузд з того малий?
Ночі ви безсонні, ночі материнські,
Колискову мати й досі ще співа,
А вже, мабуть, восьмий їй пішов десяток
І зовсім в матусі сива голова.
Ой, ти, син - синочок, ти моя дитина,
Молодість гарячу, все своє життя,
Щоб ти був щасливий, щоб ти був здоровий
Все я, все що мала - я тобі дала.
Ночі ви безсонні, ночі материнські.
Колискову мати й досі ще співа,
І горить каганчик посеред кімнати
А вісток від сина - все нема й нема.
І, нарешті, свято: дякувать за звістку,
Син привіз із міста внуків і невістку
І сказав матусі:
-Ось, щоб не скучала...
Ну а нам, будь - ласка, дай торбинку сала.
Коротко і ясно, і поклав підкову,
Й знову у хатині чути колискову.
Може випадково це хтось прочитає,
Пам'ятайте: мати вас завжди чекає.
Може стане соромно і замучать свідки,
Адже і в самого підростають дітки.
20.10.1961 р.
МОЄ СОНЕЧКО
Відчуваю я, горю трапиться,
Бо тремтить душа, з рук все валиться,
Бо вона іде і впирається,
І додому йти не збирається.
А у нас росте Алька - донечка
Ніби квіточка, ніби - Сонечко.
Я на неї дивлюсь: думи - римою,
Та тебе, не надійсь, не затримаю,
Поки зорі в гаях розважаються
Й поки всі жіночки нагуляються.
Думаєш, не хочу я відпочивати
Й десь піти-поїхать, щоб позагоряти,
Думаєш, не зміг би так як ти гасати,
І весь день на Сонце ноги задирати?
Міг би! Навіть, краще, та не в тім причина,
Бо у нас маленька є уже дитина,
І вона як тільки очі відкриває -
Шрифт
Фон