- А чому ж тоді пташка вгору летить? Трохимова сусідка Вавренючка сиділа на лавочці під грушею і зубрила:
Та нехай собі як знають, божеволіють, конають, нам своє робить...
Другого дня вранці гінці прибігли до школи захеканими.
- Приїхали, приїхали! - навперебій торохтіли хлопчаки. - Два чоловіки з портфелями допитувалися у людей: «Чи не скажете, де тут школа?»
Дорогих гостей не знали де посадити. А після того, коли розпитали, як їм їхалося, чи сподобалося село, дипломатичне натякнули:
- Перевірку розпочнете з документів чи з уроків у класах?
Прибулі переглянулися.
- Викличте завгоспа, - сказали вони, - оглянемо опалювальні системи.
- То ви не з обласного відділу народної освіти? - директор дивився на них округлими очима.
- У нас місячник протипожежної безпеки - от ми й приїхали...
Склали акт. За порушення правил протипожежної безпеки директора та завгоспа оштрафували по двадцять п'ять карбованців кожного.
Іван Петрович ходив грізнішим дощової хмари. А прибиральниця Мокрина Миколаївна ніяк не могла второпати:
- І за віщо мені ота догана?
ВАЖКИЙ ДЕНЬ
- Гуртожиток номер три? - наморщив той лоба. - Зійдете біля стоматологічної поліклініки, там буде вулиця Південна...
- Чого ви людину баламутите! Не знаєте - краще помовчіть! - прогримів наді мною бас. Моя голова мимоволі потяглася догори- неподалік стояв кремезний чолов'яга.
- Дивіться на нього, він мене буде вчити! - за-совався на сидінні чоловік в окулярах. - Та я, голубе, в цьому місті виріс.
- Ну і що з того? - заперечив йому бас. - Можна все життя прожити і нічого не второпати. - Зрештою він перевів погляд на мене: - Зійдете на зупинці «Юність», пройдете метрів двісті вліво - і якраз навпроти магазину «Пролісок» буде потрібний вам гуртожиток.
- Ви чули? - обурився чоловік в окулярах. - Оцей недотепа каже, що гуртожиток навпроти магазину «Пролісок»!
- Що??? - гримнув бас.
- Чого ви до чоловіка присікалися? - втрутилася жінка.
Невдовзі у тролейбусі зчинилася сварка. Пасажири поділилися на два табори: прибічники кремезного чоловіка тягли мене в свій бік і наполягали, аби я зійшов на зупинці «Юність», другий табір умовляв не слухати отих брехунів.
Через кілька зупинок з'явився охоронець громадського порядку, запитав, що трапилося.
- Ось громадянин... - тикали на мене пальцями і пояснювали навперебій, що й до чого.
Нічого не второпавши, міліціонер підійшов до мене:
- Пройдемо, громадянине!
- Але ж я нічого не зробив, - виправдовувався я, та марно.,
Ззаду загукали:
- Так їм, хуліганам, і треба!
- Розпоясалися - скоро вже у тролейбусі спокійно не проїдеш!
Я зіщулився і чимдуж вислизнув із тролейбуса.
Літературна зустріч з мешканцями гуртожитку відбулася ввечері.
От і не вір після цього, що понеділок - важкий день.
НАРЕЧЕНА
- А що я вам поганого зробив? - сміється син і серйозно додає: - Взагалі, тату, чи вам не здається, що останнім часом ви занадто вже взялися за моє виховання?
- Бо бачу, нічого путнього з тебе не вийде, поки жінка тебе не приструнить. На інших батьків дивлюся - вони мають втіху од власних дітей, а тут слова доброго не почуєш...
- Повірте, інтелігенту це аж ніяк не пасує. Зрештою, коли вже вам так хочеться, - підшукаю собі наречену.
Дмитро Захарович так розчулився, що ладен був цілувати Миколу:
- Ото розмова!
З цього вечора між сином і батьком запанував мир.
Десь через місяць Іваночка в піднесеному настрої поголився, натер щоки лосьйоном (це він робив лише у великі свята), ретельно розчесав сиве волосся, вдягнув святкове вбрання, оглянув себе перед дзеркалом і залишився задоволеним.
- А я ще той... - лукаво підморгнув собі.
У кав'ярні Іваночка одразу запримітив вільний столик і попрямував туди. Та не встиг присісти, як лінивою ходою до нього підійшла не то дівчина, не то хлопець. Розпізнав тоді, коли заговорила:
-
Пардон, тут зайнято!
- І коли ви це встигли зробити? Чи не з учорашнього дня? - Дмитро Захарович рішив відбутися жартом.
- Облиште свої дотепи! - наїжачилася дівчина. - І негайно звільніть столика, поки я не покликала адміністратора!
- Ви що, принесли його з дому? - Іваночка не втрачав почуття гумору. - Залишіть мене, будь ласка.
- Хо-хо! Гляньте на нього. Нікуди я звідсіля не піду! - Вона гепнулася на стілець, заклала ногу на ногу, підперла підборіддя кулаками і з відвертим презирством вперлася поглядом у Дмитра Захаровича. Затим запалила цигарку і нахабно сказала: - Замість того, щоб сидіти вдома та гріти старі кості, вони вештаються по кав'ярнях!
- О-о-о! Ти вже тут? - вбіг захеканий Микола. - А я поки з роботи добрався, ще по дорозі стрів... Це що за тип? - кивнув на Іваночку, який прикрився газетою.
Дівчина обурюється:
- Я собі знайшла столик, а оця печериця пришвартувалася, ще й з повчаннями пхається!
Дмитро Захарович вигулькнув із-за газети.
- Батьку, це ви? - розгублено закліпав очима Микола, переводячи погляд то на дівчину, то на Дмитра Захаровича.
- Як бачиш, пришвартувався, - докірливо дивиться на сина Іваночка.
- У такому разі прошу знайомитися - Сюзанна, моя... наречена.
Більше між сином і батьком розмови про весілля не було, поки Микола не заговорив про це сам.