Американський окружний суддя Бревард Ганд зясував, що пять підручників із внутрішньої економіки, видані такими гігантами, як компанія Мак-Гроу Хіл Вук, сприяють поширенню релігійних принципів, що порушує Першу поправку до Конституції, забороняє існування державних релігійних закладів. Крім того, 31 підручник з історії та суспільних наук, випущений головними видавництвами, це не лише погана історія, а й замовчування багатьох фактів, не забезпечували однакового сприяння різним ідеологіям.
Союз громадянських свобод Алабами був незадоволений таким рішенням суду. В статті наводиться висловлювання його виконавчого директора Мері Уейдлер, яка заявила: Це рішення підтверджує наші найгірші побоювання про нагляд федеральної цензури за діяльністю місцевих державних шкіл в Алабамі й в усій країні.
Ця стурбованість федеральною цензурою з боку Союзу громадянських свобод Алабами дуже бентежить. Його заява про те, що вилучення федеральним урядом підручників із державних шкіл встановлює цензуру, розкрило крикливе лицемірство його членів.
А через кілька років в Алабамі під час судового засідання Креативізм проти еволюції Союз громадянських свобод Америки (очевидно, нащадок алабамської організації) зайняв протилежну позицію. Він доводив необхідність вилучення підручників з теорії креативізму в школах штату, акцентував, що теорія креативізму не повинна викладатися поряд з теорією
еволюції на уроках з природничих наук, що викладати слід лише теорію еволюції. Іншими словами, обстоював цензуру.
У цьому випадку вимоги представників Союзу громадських свобод Америки базувалися на тому, що підручники з теорії креативізму пропонували релігійну точку зору на науку на противагу традиційній точці зору еволюціоністів. Тобто ті, хто вимагав захистити американські громадянські свободи, хотіли, щоб книги з креативізму були вилучені. Це можна пояснити тільки тим, що захисники громадянських свобод прагнули, щоб у державних школах викладалася лише релігія гуманізму і Союз громадянських свобод Америки був цензором.
Наступ на освіту
З цією метою масони, комуністи, ілюмінати і гуманісти, які захопили владу в США і формують уряд, вважали, що діти мають навчатися у школах, якими керує держава. Засновник ордену ілюмінатів, А. Вейсгаупт писав: Ми повинні завойовувати простих людей на кожному розі. Цього вдасться досягти головним чином через школи. Ми повинні домогтися управління освітою церковно-професійними кафедрами і кафедрами проповідників.
Комуністи розглядали освіту як засіб переучування дітей, відлученням їх від релігії і віри в Бога. Аналогічні спроби робилися і робляться сьогодні в Америці. Масони надають підтримку державній системі освіти. Генрі Клаузен, масон 33-го ступеня посвячення і до недавнього часу Великий незалежний командор Шотландського обряду масонства, написав памфлет Сатанинська небезпека, в якому зазначає: Отже, ми (мабуть, він веде мову про все масонство) вкотре повторюємо: Руки геть від державних шкіл! Слід назавжди відокремити церкву від держави. Залишайтесь американцями!.
Великого командора масонів хвилював той факт, що Верховний суд США у 1983 р. дав дозвіл штату Міннесота стягувати податок за неакадемічне навчання у приватних церковних школах. Він, мабуть, був занепокоєний тим, що батьки у приватних школах отримували переваги перед тими, хто не був віруючим. Наскільки можна судити з публікації, його не хвилювало, чому батьків-християн, які бажали навчати своїх дітей у приватних школах, змушують платити за два види освіти, одним із яких вони так і не скористалися. У статті йшлося про те, що спричинило вимоги, щоб батьки, які хочуть дати дітям альтернативну освіту, платили двічі: за те, чим вони скористалися, і за те, чим вони не користуються.
Але масон Клаузен дивиться на освіту під іншим кутом зору. Він хоче, щоб усіх дітей навчали тому, чому навчати вважає за необхідне уряд у державних школах.
Гуманісти також підтримують державне навчання. В 11 пункті Гуманістичного маніфесту II зазначено: Ми визнаємо право на загальну освіту.
Окремі гуманісти заявили на увесь світ, чому вони хочуть, щоб освіту дітям давала держава. Ешлі Монтегю пояснює це так: Кожна дитина в Америці приходить до школи в шестирічному віці з певною вірою в Бога.
Національні підготовчі лабораторії, програма під керуванням Національної асоціації освіти і Національна спілка вчителів вбачають проблему в тому, що дітей отруює ставлення їх релігійних батьків до процесу виховання. Вони зазначають: Хоча вони (діти віруючих батьків) на перший погляд поводяться як слід і здаються нормальними за більшістю культурних норм, фактично їм необхідна допомога, як душевно хворим, щоб вони могли змінитися й адаптуватися в суспільстві, в якому не буде конфліктів відносин і вірувань.
Гуманісти дуже занепокоєні тим, що батьки можуть прищепити своїй дитині окремі релігійні цінності до того, як державна школа розпочне свою офіційну програму виховання.
Таку думку висловив суспільний діяч Поль Ьланчард. У 1976 р. він заявив: На мою думку, найважливішим чинником, який підштовхує нас до світського суспільства, є виховний чинник. Може бути так, що наша школа не зможе як слід навчити Джонні читати, але те, що Джонні до 16 років перебуває у школі, скоріш за все забезпечить визволення його від релігійних забобонів. Середня американська дитина здобуває тепер середню освіту, і це свідчить проти Адама і Єви та інших міфів, які нібито мали місце в історії.