І скинутий був у пекло жорстокий оркшизм!
Ельфінград не піддався, ми під ним устояли,
Хоч зі сталі та пекла увірвалася орда...
Дівки, ніжкою босої гранати кидала,
Тому що Вітчизна ельфсомолок одна!
Вірю, будемо в Оркліні хоч доводиться туго,
У Оркшистів "Пантери", "Тигри", "Леви", " Оркдинанд "!
Натягла дівчинка на плечі кольчугу,
Тому ельфсомолки в лайці лютої талант!
Дівчата юному серцю віддано Ельфісусу ,
Також Ельфнін та Фталін у пристрасній вірі живуть...
Щоб не було більше сумнівів майстерних,
Скажімо твердо і сильно, що Оркдольф капут!
Президента-дракона зламаємо ми мечами,
І зруйнуємо його банду ми на віки...
Ми затопчемо оркшизму орди дівки ногами,
Нехай здійсниться світла, свята мрія!
Дайте люди свободу, своїм думкам та почуттям,
Щоб сяяла як Сонце ельфінізму зірка...
Тому нам буде каші з олією так густо,
Чи стане вічна юність сестри нам назавжди!
Ось прийде світла, засяє Вітчизна...
Буде у славі Батьківщина нам на віки...
Ми постоїмо вершини, ти повір ельфінізму,
Сила ельфійського духу, знай боєць, велика!
Ось Ельфія готова стати добрішою і красивішою,
І допомогти всьому світу на щастя раю йти...
Ми здатні всесвіту підкорити грані навіть,
Світобудова без краю на щастя сил привести!
Але не буде Ельфії під п'ятою орка злого,
Тому що має до лайки вірний талант...
У танці нашому дівчата, до того заводного,
Що отримає красуня, вір будь-який результат!
Скоро ера настане променистого сонця,
Коли слава Вітчизни буде пишно цвісти.
Наша армія хвацько з пекельним оркмахтом б'ється,
І зуміє орду злісних орків змісти!
Славься Лада свята, Богородиця наша,
Перуна ти народила, і Ярилові віків...
Не отримає віри безпросвітна каша,
Якщо багато витратиш ти без утриму слів!
Найголовніший правитель це великий Ельфін ,
Йому Ельнин наймудріший шлях в Едем заповів...
Тому що Ельфісиф це світло король,
І в якийсь момент, для бійців ідеал!
Не зможуть оркшисти обдурити Вітчизну,
І відрізати від Ельфгі , від Ельфбірі .
Житимуть у це вірю - ельфи-світло при ельфінізмі,
А Оркдольфа державу - я дівчисько зітру!
Незабаром буде перемога, це вірно як Сонце,
Скоро стане сяйво, як квазара промені...
І Ельфії повірте, ельфінізм розвинеться,
Ну, а якщо не віриш, краще ти помовчи!
Незабаром воскреснуть мертвих ельфінізму наука,
Її мудрість без граней, як квазар велика...
Переможемо ми оркшистів своєю бадьорістю духу,
На спокусу не дамо золотого мішка!
Ну, коротше мине, це пекельний час,
Ми дівчата в Окрлін у червоному кольорі увійдемо.
І закінчиться наш, безмежний тягар,
Бо своє щастя з боєм візьмемо!
Дівчата якщо вже співають, то від щирого серця. Гулівер хоч
і хлопчик тілом, але все ж таки чоловік і дуже на них милується.
Ось це справді дівчата круті.
Хлопчик-капітан заспівав:
Є жінки в нашій Ельфії,
Що водять, жартома літак...
Що всіх у всесвіті красивіше,
Жартома супостата приб'є!
Вони народжені для перемоги,
Щоб Ельф на віки прославляти...
Адже наші великі діди,
Для них збирали враз рать!
І хлопчик тупаючи, босими, дитячими, засмаглими, сильними ніжками як засвистить.
І від його звуку впала шишка, і потрапила дівчині прямо по голій, рожевій підошві.
Вона засміялася і відповіла:
Я прищемила гарний пальчик,
Немов гори у вогні,
Там на мене чекає могутній хлопчик,
На золотому коні!
Гулівер підморгнув дівчині і зазначив:
- Ну, якщо чесно говорити,
Я з дитинства був страшенно поганий!
Любив дівчаток палицею бити,
Тріпати батькам нерви!
І хлопчик-капітан узяв і показав свою довгу мову.
Дівчинка-віконтеса прочирикала:
- Ну, ти й даєш! Круто складаєш!
Гулівер зазначив:
- Складаю я непогано іноді - так!
І підморгнув своїй напарниці. У будь-якому випадку, він пацан дуже навіть з нищівним ударом.
А дівчата рухаються з метою побитися, і їхній настрій надзвичайно став бойовим та агресивним.
Хлопчик-воїн заспівав:
Хоч і Бог і заборонив дуелі,
Але до шпаги відчуваю талант.
Б'юся сім разів я на тижні,
Хоч право я не дуелянт!
Хоч право я не дуелянт!
Віконтеса у відповідь заспівала:
Я дівчинка маю явно види,
І у бійці показала вищий клас!
Але все плакала від образи -
Навіщо на світ дівчиськом народилася!
Дівчата войовниці, продовжуючи марширувати та їх стрункі, мускулисті тіла грали м'язами. Ось це справді - дівки-самки.
Гулівер запитав у своєї напарниці-віконтеси:
- Куди ми ведемо своє військо?
Дівчинка хихикнула і відповіла:
- Кудись та ведемо! І цей бій буде для нас дуже вирішальним!
Хлопчик-капітан помітив:
- Коли я потрапив у світ, де замість людей були найрозумнішими істотами коня, то... Я думав, що дивнішого нічого вже бути не може. Але потім виявилось, що бувають ще й вічні діти. Причому не такі й дурні!
Дівчинка заперечила
- Ми могли б технологічно розвинутися краще. Але чи бачиш стимулу немає. Тим більше вносити до нашого прекрасного, гармонійного світу, ще й порох і рушниці, і гармати, а може щось гірше!
Гулівер згідно кинув: