Проте так було не завжди. Двісті років тому територія навколо елітного Роузвуду була тваринницькою фермою. По Сенд-Хілл-роуд ходили корови. Сто років тому? На місцевості, де розкидано будівлі Facebook, що займають гектари Менло-Парка, за десять хвилин від Роузвуду, зростали фруктові сади. Їх було так багато, що вся територія мала назву Долина душевної втіхи.
На той час найзаможнішою людиною Долини також був підприємець, але в набагато менш технологічній галузі виготовленні фортепіано. Його звали Джеймс Лік, і в ХІХ столітті більше грошей він заробив на імпорті шоколаду, а власне гроші згодом вклав у Ghirardelli Chocolate Company та придбання землі. Залізничний магнат і засновник Стенфордського університету Ліленд Стенфорд був ще одним божеством у тогочасній Долині богів. Стенфордський університет зумів переконати Фреда Термана покинути Массачусетський технологічний інститут і повернутися до Пало-Альто, де він отримав диплом і ступінь магістра, щоб викладати інженерну справу. Та більшість запрошених професорів зі Східного узбережжя відмовилися покидати університети, які стануть Лігою плюща, заради маловідомої новоствореної інституції.
Вони не знали, скільки інших стартапів породить цей новостворений університет. Білл Хюлетт і Дейв Паккард були його студентами, коли заснували фірму, що стане компанією Hewlett-Packard. Як відомо, вони організували її в невеличкому гаражі, місці, що в Кремнієвій долині найбільше надається
до функції місцевого старовинного храму. Спершу вони працювали за контрактом і створили електропривід для телескопа в Обсерваторії Ліка, названій на честь Джеймса Ліка. Зрештою, 1938 року вони продали свій реостатно-ємнісний звуковий генератор, що використовувався для тестування звукових апаратів і продавався за ціною близько 55 доларів, компанії Walt Disney для її мультфільму «Фантазія», який саме мав вийти на екрани. Компанія Walt Disney була їхнім першим справжнім клієнтом. Вони перестали працювати підрядниками і натомість стали виробниками.
Це була перша велика успішна історія студентів Кремнієвої долини і перша з багатьох компаній, створених у невеличких гаражах. Нині це стало звичною і напівжартівливою справою. Наприклад, Halcyon Molecular стартап, що займався секвенуванням генома і вже припинив своє існування, був настільки відданим цій «гаражній містиці», що навіть коли венчурні інвестори надали компанії чимало офісного простору і сотні тисяч доларів, її засновники й далі працювали в гаражі.
Кремнієва долина в її сучасному розумінні не мала своєї назви аж до 1970 року, доки каліфорнійський підприємець Ральф Верст не назвав її на честь виробників кремнієвих мікросхем, які туди переїздили. Тепер Долину визначають історії її головних памяток і це не лише гаражі, де було засновано великі компанії, а також інституції, де народжувалися ідеї. Окрім інтернет-компаній, нині цілі галузі індустрії мають там свої великі представництва, наприклад, Lockheed Martin і NASA (Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору). У 1972 році Kleiner Perkins (тепер Kleiner, Perkins, Caufield & Byers або KPCB) стала першою венчурною компанією на Сенд-Хілл-роуд. Нині свої представництва там мають практично всі великі венчурні компанії.
У цьому дивокраї найбільша у світі концентрація мільярдерів. Вони також є найдивнішим гроном мільярдерів племям хлопчиків-переростків.
Від самого початку фешенебельний готель Rosewood організовував події з натовпами знаменитостей, якими раніше могли похвалитися лише Лос-Анджелес і Нью-Йорк. У 2011 році готель у своєму ресторані Madera влаштував благодійний захід на пятсот осіб для збору коштів для дитячої лікарні Люсіль Паккард. Героями вечора були Стів Керелл і Дена Карві. За частуванням з суші-ролів з арахісового масла і желе та макаронів із сиром, актори оберталися в колі чільних філантропів країни, зокрема з дружинами знаменитих венчурних інвесторів головами правління Анною Лоулер і Елізабет Данліві. Ще кілька тижнів перед цими знаменитостями пошану молодим керівникам Кремнієвої долини виявили інші від президента Барака Обами до Кеті Перрі та Снуп Доґґа, і таким чином ствердили вагомість приїзду до Пало-Альто.
Утім ще кілька років тому статусні вечірки у Кремнієвій долині вважали б оксюмороном. Стиль кежуал був королем, а інженерне проектування імператором. Нині важко вдавати, ніби гроші не мають значення. Тепер там є технологічні магнати, як-от: 30-річний Марк Цукерберг із 35 мільярдами після виходу Facebook на біржу, Джеремі Стоппелмен із Yelp, Дастін Московіц із Asana, Чарлі Чівер із Quora, засновник LinkedIn Рейд Гоффман патріарх серед засновників у свої 47 років, Сєрґєй Брін підприємець російського походження, який у 1998-му, маючи 25 років, заснував Google, і, передусім, Пітер Тіль співзасновник PayPal того ж 1998 року (йому було 31). Більшість із них завсідники ресторану Madera. PayPal був першим інтернет-банком, що запровадив украй необхідні правила онлайн-торгівлі. Після продажу PayPal на eBay 2001 року Тіль вклав свою частку в хедж-фонд. А потім зробив інвестицію у Facebook, допомігши йому стати реальною компанією, коли забавка Цукерберга лише подавала надії. Тіль заробив близько двох мільярдів доларів, коли через вісім років вартість Facebook зросла до 100 мільярдів доларів під час першого відкритого розміщення акцій (або IPO). На той час він інвестував у більш ніж десяток стартапів і заснував власний хедж-фонд під назвою Clarium Capital Management. І також замислився над тим, як нова індустрія й інформаційні технології загалом можуть прислужитися суспільству. Він став першим філософом технологій. А нині відомий як хрещений батько мафії PayPal, що включає Гоффмана та Стоппелмана, які разом і далі фінансують чимало найвідоміших технологічних компаній Кремнієвої долини.