Зітхнувши і подумки насваривши самого себе за совісність, Страйк почав:
Містере Бристоу...
Називайте мене Джоном.
4
Уже кілька хвилин з-за благенької перегородки дедалі виразніше лунали чоловічі голоси, а тепер, коли відбійний молоток на вулиці раптом замовк, слова Бристоу прозвучали абсолютно чітко.
Тільки для власної втіхи і через піднесений настрій цього щасливого дня Робін старалася переконливо грати роль постійної Страйкової секретарки і не показувати подружці Бристоу, що працює на приватного детектива всього півгодини. Вона старанно не виказувала ні подиву, ні збудження, коли почалася сварка, але інстинктивно стала на бік Бристоу хай чому вони там полаялися. Страйкова професія і підбите око надавали йому певної чарівливості, але з Робін він поводився обурливо, та й ліве персо і досі боліло.
З тієї самої миті, коли чоловічі голоси стало чутно навіть крізь торохкотіння відбійного молотка, дівчина Бристоу не відривала очей від зачинених дверей.
Міцної будови, смаглява, з гладеньким каре і з бровами, які зійшлися б на переніссі, якби вона їх не висмикувала, ця панянка від природи мала суворий вигляд.
Робін неодноразово помічала, що в парах люди зазвичай однакового рівня привабливості якщо, звісно, такі фактори, як гроші, не принадять виразно вродливішого партнера.
Робін здавалося дуже милим те, що Бристоу, який, якщо судити з його дорогого костюма і з поважної репутації фірми, міг обрати значно привабливішу партнерку, зупинив погляд саме на цій дівчині, яка, мабуть, у житті добріша і приязніша, ніж можна виснувати з її зовнішності.
Елісон, ви точно впевнені, що не хочете кави? спитала Робін.
Дівчина роззирнулася, явно здивована, ніби забула, що Робін узагалі тут є.
Ні, дякую, відповіла вона низьким і на диво мелодійним голосом. Я знала, що він засмутиться, додала вона з якоюсь утіхою. Намагалася його відрадити, але він не слухав. Проте, здається, цей так званий детектив йому відмовляє. От і добре.
Мабуть, Робін не вдалося приховати подив, бо Елісон з ноткою нетерплячості пояснила:
Для Джона буде краще просто прийняти факт. Вона вкоротила собі віку. Решта родини це прийняла, і я не розумію, чому не прийме він.
Не було сенсу прикидатися, наче Робін не розуміє, про що Елісон говорить. Усі знали, що сталося з Лулою Лендрі. Робін навіть точно памятала, де була, коли почула, що модель стрибнула назустріч смерті у морозну січневу ніч: стояла біля раковини на кухні батьківського дому.
Новина прозвучала по радіо, і Робін аж скрикнула від подиву і, як була, у нічній сорочці, вибігла з кухні, щоб розповісти Метью, який приїхав на вихідні. Як може чужа смерть настільки зачепити? Робін захоплювалася зовнішністю Лули Лендрі. Власна білість мов у доярки Робін не надто подобалася, а от модель була темношкіра, сліпуча, тонкокістна, енергійна.
Вона не так давно й загинула.
Три місяці, озвалася Елісон з-за «Дейлі експресу». Він узагалі нічого, детектив цей?
Робін помітила, з якою зверхністю Елісон оглядала запущену, брудну, тісну приймальню, а вона-бо тільки-но бачила в інтернеті світлини бездоганного, ошатного офісу, де працювала сама Елісон. Тож відповідь Робін продиктувало скоріше відчуття самоповаги, ніж прагнення захистити Страйка.
О так, холодно озвалася вона. Він один з найкращих.
І розрізала рожевий конверт з кошенятами з виглядом жінки, яка щодня має справу з загадками настільки складними й заплутаними, що Елісон годі й збагнути.
У цей час, у кабінеті, Бристоу і Страйк дивилися один на одного перший гнівався, другий намагався придумати, як дати задній хід, зберігши таку-сяку самоповагу.
Я хочу тільки одного, Страйку, нарешті хрипко сказав Бристоу, чиє тонке обличчя аж пашіло, справедливості.
Він наче вдарив по небесному камертону: слово продзвеніло між стінами обшарпаного офісу, зачепивши у Страйкових грудях нечутну протяжну ноту. Бристоу віднайшов іскру, яку Страйк оберігав, хоча навколо все давно згоріло. Страйк відчайдушно потребував грошей, але Бристоу підкинув йому іншу кращу зачіпку, яка дозволяла знехтувати принципами.
Добре. Я розумію. Правда, Джоне, розумію. Повертайтесь і сідайте. Якщо ви ще хочете моєї допомоги, я допоможу.
Бристоу люто зиркнув на нього. В кабінеті запала тиша чутно було лише далекі крики шляховиків на вулиці.
Може, ваша... дружина, так?.. Може, вона зайде?
Ні, відповів Бристоу, який і досі напружено тримав руку на дверній клямці. Елісон не підтримує моїх намірів. Навіть не знаю, чому вона вирішила теж прийти. Мабуть, сподівається, що ви мене відмовите.
Будь ласка, сідайте. Обговорімо все як слід.
Бристоу завагався, тоді рушив до крісла, з якого перед тим підскочив.
Не втримавшись,
Страйк узяв шоколадне печиво і цілим запхав до рота; дістав з шухляди новий блокнот, розгорнув, потягнувся по ручку і спромігся проковтнути печиво раніше, ніж Бристоу сів.
Можна? спитав Страйк, указавши на конверт, який Бристоу і досі стискав у руці.
Адвокат передав конверт непевно, ніби вагався, чи можна його довірити Страйку. Страйк, який не хотів починати читати у присутності Бристоу, відклав його вбік і легенько поплескав: мовляв, це тепер цінна складова розслідування. Взяв ручку напоготів.