Вона була потягнулася до дзвінка, аж тут чорні двері розчахнулися, і на вулицю вибігла жінка. Протягом дивно статичної секунди Робін і жінка дивилися одна на одну, завмерши, щоб не зіштовхнутися. Того зачарованого ранку всі чуття Робін були налаштовані дуже тонко; короткий погляд на те біле обличчя так сильно вразив її, що
потому як їм вдалося розминутися на якийсь сантиметр і темна жінка поквапилася геть, завернула за ріг і зникла з очей, Робін була упевнена, що і згодом легко витягне той образ із памяті. Справа була не лише у дивовижній жінчиній красі, яка закарбувалася в її голові, а й у виразі жінчиного обличчя: розлюченому і водночас дивно піднесеному.
Робін перехопила двері, перш ніж вони затулили від неї вицвілий підїзд. Старовинні металеві сходи зміїлися навколо так само старовинного ліфта-клітки. Зосередившись на тому, щоб шпильки не застрягли у сходинках, Робін подолала перший проліт, проминула ламінований і оправлений у рамку плакат студії «Крауді графікс» і рушила вище. Тільки опинившись перед скляними дверима нагорі, Робін зрозуміла, що це за контора, в яку її відіслали попрацювати. В агенції про це навіть не натякнули.
Імя, яке вона прочитала внизу на папірці, було вигравіюване на склі: «К. Б. Страйк». А нижче виднілися слова «Приватний детектив».
Робін завмерла з розтуленим ротом, відчуваючи подив і захват, якого не зрозумів би ніхто з її знайомих. З жодною людиною (навіть з Метью) вона ніколи не ділилася своєю давньою, таємною, дитинною мрією. І ось сьогодні, саме сьогодні! Ніби сам Господь їй підморгнув (і це Робін теж повязала з магією дня, з Метью, з обручкою, хоча, коли добре подумати, жодного звязку між ними не існувало).
Вона підійшла до дверей дуже повільно, смакуючи мить. Простягнула руку до клямки (у тьмяному світлі сапфір потемнів), та не встигла її торкнутися, як і ці двері розчахнулися.
І цього разу зіткнення уникнути не вдалося. У Робін врізалося, збиваючи з ніг, шістнадцять стоунів розпатланого чоловіка, який її не помітив; впустивши сумочку і вимахуючи руками, мов вітряк, вона хитнулася у бік смертоносних сходів.
2
Ісусе Христе!
Дівчина біля дверей зігнулася навпіл від болю і хлипала. З того, як вона хилилася на один бік і одну руку засунула за лацкан пальта, Страйк виснував, що врятував її, схопивши за ліве персо. Більшу частину почервонілого обличчя дівчини ховав каскад блискучого хвилястого білявого волосся, але в тому оці, яке було видно, Страйк роздивився сльози.
Чорт... вибачте! його гучний голос породив ще одну хвилю відлуння на сходах. Я вас не помітив... не чекав, що тут хтось буде...
Десь під ногами заволав дивакуватий і самітний графічний дизайнер, що винаймав офіс просто під Страйковим:
Що воно там робиться?
За секунду почулися притишені нарікання, які означали, що менеджер бару, який спав у квартирці на горищі над Страйковим офісом, теж зреагував на гамір може, навіть прокинувся.
Та заходьте...
Страйк відчинив двері кінчиками пальців, щоб випадково не торкнутися дівчини, яка зіщулилася на порозі, й запросив її увійти.
У вас там усе гаразд? сварливо запитав графічний дизайнер.
Страйк грюкнув дверима.
Я в нормі, збрехала Робін тремким голосом, хоча досі щулилася і трималася за груди, не обертаючись обличчям до Страйка. За секунду-другу вона випросталася і розвернулася обличчя червоне, очі досі мокрі.
Мимовільний нападник виявився здоровилом: високий, волохатий, з ледь помітним черевом ведмідь гризлі, та й годі. Одне око у нього було підбите й набрякло, трішки нижче брови луснула шкіра.
Кров уже запікалася у підпухлих подряпинах з білими краєчками (явно від нігтів) у нього на лівій щоці й на правому боці дебелої шиї, яка виднілася з розстебнутого коміра мятої сорочки.
Це... це ви містер Страйк?
Він.
Я т-тимчасова.
Хто?
Тимчасова секретарка. З «Тимчасових рішень».
Назва агенції не змила недовірливого виразу з подертого обличчя чоловіка. Так вони й дивилися одне на одного знервовані, ворожі.
Як і Робін, Корморан Страйк був цілковито впевнений, що назавжди запамятає останні дванадцять годин ніч, коли змінилося його життя. А тепер, схоже, мойри ще й відрядили цю емісарку в охайному бежевому тренчі, щоб покепкувати з нього, демонструючи, що він котиться у прірву.
Ніякої тимчасової секретарки не мало бути. Звільнення попередниці Робін, згідно з намірами Страйка, мало означати розірвання контракту.
На який строк вас прислали?
Д-для початку на тиждень, відповіла Робін,
яку зроду не зустрічали настільки негостинно.
Страйк подумки швидко полічив. Цілий тиждень у перерахунку на космічні тарифи агенції змусить його непоправно перевищити кредит; може, це навіть стане останньою соломинкою, яка переламає Страйкові хребта, головний кредитор натякав, що вже давно на це чекає.
Вибачте, я на хвильку.
Страйк вийшов з кімнати через скляні двері й одразу звернув праворуч, у крихітний вогкий туалет. Тут він замкнув двері та вдивився у тріснуте плямисте дзеркало над раковиною.
Відображення, яке дивилося на нього, вродливим не назвеш. Страйк мав високе нависле чоло, широкий ніс і густі брови такого собі молодого Бетховена, який захоплюється боксом; набрякле й почорніле око тільки підсилювало це враження. Густе кучеряве волосся, пружне, ніби килимове покриття, заробило Страйкові серед інших дитячих кличок ще й прізвисько Лобкоголовий. Він видавався старшим за свої тридцять пять років.