Що, уже пєш?
Пригостити? спитав Страйк.
Поки наливали пінту для Барклея, Страйк спостерігав за колишнім стрільцем у дзеркалі за баром. Барклеєві було трохи за тридцять, але він уже посивів. Окрім цього, він лишився точно таким, яким памятав його Страйк. Нависле чоло, великі круглі сині очі й квадратна щелепа такий собі компанійський пугач. Страйкові Барклей подобався навіть тоді, коли довелося віддати його під трибунал.
Ти ще куриш? спитав Страйк, коли передав пиво і сів.
Тільки вейп, відповів Барклей. У нас дитина.
Вітаю, мовив Страйк. Отже, здоровий спосіб життя?
Щось типу того.
Ще торгуєш?
Нічим я не торгував, гаряче запротестував Барклей, і ти це чудово знаєш. Я тіко сам розслаблявся, друже.
І де ж тепер купуєш?
Та в інтернеті, відповів Барклей, відпиваючи пиво. Легко! Коли вперше спробував, то
такий думав та ну, та не вийде. А тоді зрозумів, що це пригода така. Надсилають у пачці з-під цигарок і все таке. Обирай з цілого меню. Інтернет то річ.
Він засміявся і спитав:
То що за біда, га? Не чекав від тебе звістки так скоро.
Страйк завагався.
Думав запропонувати тобі роботу.
Якусь мить Барклей просто дивився на нього, а тоді відкинув назад голову й аж заревів зо сміху.
Отакої! сказав він. А чого одразу не сказав?
То що думаєш?
Я не щовечора курю, серйозно відповів Барклей. Чесно, от ні. Жінка цього не любить.
Страйк замислився, тримаючи руку на папці.
На Барклея він натрапив, коли розслідував справу про наркотики в Німеччині. У британській армії наркотиками торгують так само, як у будь-якій іншій частині суспільства, але відділ спеціальних розслідувань спрямували викрити операцію, яка здавалася професійнішою за інші. На Барклея вказали як на ключового гравця, а коли серед його речей знайшли кілограмову цеглину марокканського гашишу, без допиту стало вже ніяк.
Барклей стверджував, що його підставили, і Страйк, який був присутній на допиті, схильний був йому вірити, бо стрілець здавався надто розумним, щоб не знайти для гашишу сховку, кращого за свій солдатський мішок. З іншого боку, було повно доказів того, що Барклей регулярно вживає, і не один свідок указав на те, що його поведінка стала дивною. Страйк здогадувався, що з Барклея зробили зручного цапа-відбувайла, і вирішив улаштувати власне розслідування.
З цього постала цікава інформація щодо будівельних матеріалів й інженерного обладнання, які щось занадто часто замовляли. Це не вперше Страйк викривав корупцію такого штибу, але сталося так, що двоє офіцерів, відповідальних за зникнення цих корисних і коштовних матеріалів, виявилися саме тими людьми, які так прагнули притягнути Барклея до трибуналу.
Під час допиту сам на сам Барклей був вражений тим, що агент-спецроз цікавиться уже не гашишем, а аномаліями, повязаними з будівельними контрактами. Спершу сторожкий і впевнений, що в такій ситуації ніхто йому не повірить, Барклей урешті зізнався, що помітив те, чого не бачили інші, й не просто вліз у це, а почав складати таблиці й нотувати украдене цими офіцерами. На жаль для Барклея, ті офіцери помітили, що він якось занадто цікавиться їхніми справами, і скоро в речах Барклея виникло кіло гашишу.
Коли Барклей показав Страйкові свої нотатки (записник було сховано значно краще, ніж гашиш), на того справили враження і ретельність, і ініціативність стрільця, надто зважаючи на те, що провадити розслідування Барклея не вчили. Коли Страйк спитав, нащо Барклей проводить розслідування, за яке ніхто не платить і яке довело його до такої халепи, той знизав широкими плечима і пояснив: «Так воно ж неправильно, ба ні? Армію обкрадають. Гроші платників податків привласнюють».
Страйк доклав, на думку його колег, надмірних зусиль, але врешті-решт (додаткове розслідування, проведене Страйком, додало справі ваги) досьє на діяльність старших офіцерів, яке склав Барклей, допомогло їх арештувати. Звісно, всі лаври відійшли відділу спеціальних розслідувань, але Страйк постарався, щоб з Барклея зняли звинувачення.
Коли ти кажеш «робота», вголос міркував Барклей серед пабного гамору й брязкоту, ти маєш на увазі розслідування?
Страйк бачив, що думка ця для нього спокуслива.
Так, відповів Страйк. А чим ти займаєшся, відколи бачилися востаннє?
Відповідь пригнічувала, хоч і була очікуваною. Перші кілька років після армії Барклей не здатен був працювати на постійній роботі й тому трохи підробляв малярем і декоратором на фірмі шваґра.
Гроші жінка приносить, додав він. У неї добра робота.
Гаразд, сказав Страйк, гадаю, почнемо з пари днів на тиждень. Будеш мені виставляти рахунки як фрілансер. Якщо не піде будь-хто з нас може спокійно відмовитися. Справедливо?
Авжеж, погодився Барклей, справедливо. Скільки платиш?
Хвилин зо пять обговорювали питання оплати. Страйк розповів, що його попередні працівники реєструвалися як приватні підрядники і що рахунки й документи стосовно інших робочих витрат треба скеровувати до офісу. Кінець кінцем він розгорнув папку і розвернув її до Барклея, щоб той глянув уміст.
Треба стежити за цим хлопчиною, сказав Страйк і показав на фото огрядного юнака з кучмою кучерявого волосся. Роби фото з ким він, що робить.