І він змусив вас поставити підпис? спитав Вордл.
Не скажу, що мене змушували, озвалася Робін. Він простягнув планшет, і я розписалася автоматично.
Що було на планшеті?
Якийсь ніби інвойс чи...
Робін приплющила очі, намагаючись згадати. Тепер, замислившись, вона вирішила, що та форма мала аматорський вигляд, ніби її склепали на домашньому компютері. Так вона і сказала.
Ви чекали на пакунок? спитав Вордл.
Робін розповіла про одноразові фотоапарати на весілля.
Що він зробив, коли ви взяли посилку?
Сів на байк і поїхав. Виїхав на Чаринг-Кросс-роуд.
У двері постукали, а тоді увійшла сержант Еквенсі. В руках у неї була записка, яку Страйк бачив під ногою. Аркуш лежав у пакеті для доказів.
Прибули судові експерти, повідомила вона Вордлу. А оце було в пакунку. Непогано б дізнатися, чи це щось означає для міс Еллакотт.
Вордл узяв оповиту поліетиленом записку, проглянув її, насупився.
Дурня якась, сказав він, а тоді зачитав уголос: «Врожай і рук, і ніг, і ший...»
«...мов лебедів, перебив його Страйк, який стояв біля плити, надто далеко, щоб бачити написане, що вигнулися в зойку чи молитві».
Решта троє присутніх з подивом глянули на нього.
Це текст пісні, пояснив Страйк. Робін не сподобався вираз на його обличчі. Вона бачила, що для Страйка ці слова щось означають щось недобре. З помітним зусиллям він пояснив: Останні рядки з «Панни з солоним лососем». То пісня гурту «Блу ойсте калт» «Культ блакитної устриці».
Сержант Еквенсі звела тонкі мальовані брови.
А хто це?
Рок-гурт із сімдесятих.
Я так розумію, ти добре знаєш їхню творчість? спитав Вордл.
Я знаю цю пісню, відповів Страйк.
А може, ти ще знаєш, хто це надіслав?
Страйк завагався. Решта троє присутніх дивилися на нього, а в голові детектива промайнуло сумяття з образів і спогадів. Низький голос сказав: «Вона хотіла померти. Вона була вапняне дівча». Нога дванадцятирічної дівчинки, позначена сріблястим шрамом: перетин двох ліній. Двоє дрібних темних очей, тхорячих, звужених від ненависті. Татуювання: жовта троянда.
А тоді (цей образ прийшов випурхнув останнім, хоч комусь іншому це згадалося б у першу чергу) Страйк згадав протокол, де йшлося про прутень, відрізаний від трупа і надісланий поліційному інформатору.
Не знаєш, хто це надіслав? повторив Вордл.
Можливо, знаю, сказав Страйк. Глянув на Робін, на сержанта Еквенсі. Але хочу поговорити наодинці. Ти все спитав у Робін, що хотів?
Нам ще треба ваше імя, адреса тощо, мовив Вордл. Ванессо, запишеш?
Сержант Еквенсі зробила крок уперед із записником у руках. Кроки двох чоловіків загуркотіли геть по сходах. Хоча Робін не хотіла знову бачити відрізану ногу, їй образливо було лишатися тут. Пакунок надіслали на її імя!
Страшна коробка так і лежала на столі в офісі. Сержант Еквенсі впустила ще двох колег Вордла: один фотографував, другий, коли увійшли старший офіцер і приватний детектив, розмовляв по мобільному. Обоє з цікавістю глянули на Страйка, який зажив такої-сякої слави за час, коли відвернув від себе багатьох колег Вордла.
Страйк зачинив двері кабінету, і вони з Вордлом сіли один навпроти одного через стіл. Вордл перегорнув сторінку записника.
Ну гаразд, хто з твоїх знайомих любить різати трупи і надсилати частини поштою?
Теренс Маллі, після короткого вагання мовив Страйк. Це по-перше.
Вордл нічого не записав, а тільки глянув на Страйка понад кінчиком ручки.
Теренс Маллі на прізвисько Кореш?
Страйк кивнув.
Гаринґейський злочинний синдикат?
А ти багато ще знаєш Теренсів Маллі на прізвисько Кореш? нетерпляче спитав Страйк. І скільки з них має звичку розсилати шматки тіл?
Як ти в біса завязався з Корешем?
Спільна операція з відділом наркоконтролю у 2008 році. Накрили мережу наркоторгівців.
Це тоді
він сів?
Саме так.
Чорт, мовив Вордл. Та це ж воно, та? Той хлоп довбаний варят, щойно вийшов, знає половину лондонських повій. Треба прочесати Темзу там і знайдемо те, що від неї лишилося.
Так, але я давав свідчення анонімно. Він не мав навіть знати, що то був я.
У них свої канали, відповів Вордл. Гаринґейський злочинний синдикат то чисто мафія. Ти ж чув, що він відіслав Герфорду Елі прутень Ієна Бевіна?
Так, чув, кивнув Страйк.
А пісня тут до чого? Про той врожай... що там було?
Оце мене й непокоїть, повільно відповів Страйк. Як на Кореша, це дуже тонко а отже, я не можу не думати про ще трьох підозрюваних.
4
У дзеркалі біля раковини, над якою він голився, Страйк бачив відображення переляканого обличчя Робін. Поліція нарешті забрала ногу, Страйк оголосив, що на сьогодні робота відкладається, і Робін сиділа за пластиковим столом у нього в кухні-вітальні, колисаючи в долонях чашку з чаєм.
Правду кажучи, відповів Страйк і провів по щетині на підборідді, гадаю, їх лише троє. Можливо, я неправильно зробив, що сказав Вордлу про Маллі.
Чому?
Страйк розповів Робін історію свого недовгого знайомства з професійним лиходієм, який почасти завдячував своїм останнім строком у вязниці його, Страйка, свідченням.