Це для Еллакотт? спитала Робін, підійшовши ближче. Вона чекала на одноразові фотоапарати в картонних упаковках кольору слонової кістки на весілля. Робочий графік став настільки нерегульованим, що простіше було замовляти все до офісу, ніж додому.
Курєр кивнув і простягнув їй планшет, не знімаючи мотоциклетного шолома. Робін зітхнула і взяла пакунок той виявився
значно важчим, ніж вона очікувала; відчуття було таке, ніби всередині совається один великий предмет.
Дякую, сказала вона, але курєр мовчки відвернувся й сів на свій мотоцикл. Заходячи в будівлю, Робін почула, як він відїжджає.
Вона рушила нагору лункими металевими сходами, що вилися навколо зламаного ліфта; підбори клацали по металу. Коли відчиняла двері, сяйнуло скло з темними обрисами літер: «К. Б. Страйк, приватний детектив».
Робін навмисно прийшла рано. Справ було дуже багато, і треба було попрацювати з паперами, перш ніж вирушити на стеження за юною російською стриптизеркою. За важкими кроками над головою Робін визначила, що Страйк ще нагорі, у своїй квартирі на поверх вище.
Робін поклала пакунок на стіл, зняла й повісила плащ на гачок біля дверей, поруч повісила сумку; ввімкнула світло, наповнила й увімкнула електрочайник, тоді потягнулася по ніж для листів на столі. Згадавши, як Метью тупо відмовився вірити, що йшлося про кучеряву гриву регбіста
Жака Бурґера, а не про коротку, пружно-жорстку чуприну Страйка, Робін зі злістю вдарила лезом по коробці, розрізала її, розтягнула краї.
Всередині коробки лежала відрізана жіноча нога. Пальці на стопі було підігнуто інакше б не влізла.
3
Вона тільки зуміла притишити крик, затуливши вуста обома руками, коли скляні двері розчахнулися. Це був Страйк насуплений, височезний, у розстебнутій сорочці, з-під якої виднілися темні й волохаті, мов у горили, груди.
Що тут за...
Страйк простежив за нажаханим поглядом Робін і побачив ногу. Робін відчула, як її грубо хапають за плече, а тоді Страйк витягнув її на сходи.
Як її доставили?
Курєром, відповіла Робін, дозволяючи вести себе нагору. На мотоциклі.
Зажди тут. Я дзвоню в поліцію.
Коли Страйк зачинив її у своїй квартирі, Робін завмерла. Серце шалено калатало, поки вона дослухалася до його кроків Страйк повертався в офіс. До горла підступив ядучий клубок. Нога. Робін щойно подарували ногу. Вона щойно спокійно занесла до офісу ногу жіночу ногу в коробці. Чия це нога? І де все інше?
Вона дошкутильгала до найближчого стільця дешевого, з мякого пластику й металу і сіла, досі притискаючи пальці до нечутливих губ. Згадала, що пакунок було виписано на її імя.
Страйк у цей час стояв біля офісного вікна, яке виходило на вулицю, і виглядав на Денмарк-стріт того курєра, тримаючи біля вуха мобільний. Коли вийшов до приймальні, щоб оглянути розкритий пакунок на столі, то вже розмовляв з поліцією.
Нога? повторив детектив Ерик Вордл на тому кінці лінії. Серйозно, нога?
І мені навіть за розміром не підходить, відповів Страйк, хоча у присутності Робін так не жартував би. Підіткнута холоша штанів оголювала металевий штир, що був йому за праву гомілку. Страйк якраз одягався, коли почув крик Робін.
Щойно сказавши це, Страйк зрозумів, що нога права, точно як його втрачена кінцівка, і що її відрізано якраз під коліном саме там, де ампутували його власну ногу. Притискаючи мобільний до вуха, Страйк уважніше придивився до ноги. Його ніздрі заповнив неприємний запах ніби щойно розмороженої курки. Шкіра біла: гладенька, бліда, неушкоджена, тільки на не дуже добре поголеній литці зеленуватий старий синець. Лінія зрізу чиста: мабуть, рубали сокирою чи великим різницьким сікачем.
Кажеш, жіноча?
Схоже, що так...
Страйк помітив ще дещо. На литці під лінією зрізу був шрам: старий, не повязаний з раною, що відняла ногу від тіла.
Як часто в часи дитинства в Корнволлі, коли Страйк стояв спиною до хвиль, його захоплював зненацька підступний океан? Люди, які не знають океан, забувають, який він потужний і брутальний. Коли хвилі вдаряють у них із силою холодного металу, люди лякаються. Протягом усієї карєри Страйк мав справу зі страхом, працював з ним, давав йому раду, але від погляду на той старий шрам його на мить охопив переляк, тим сильніший, що неочікуваний.
Ти ще там? спитав Вордл у телефоні.
Що?
Двічі зламаний ніс Страйка опинився за якийсь дюйм від місця, де ногу жінки відділили від тіла. Він згадав шрам на нозі дитини, якої не зміг забути... скільки часу минуло з їхньої останньої зустрічі? Скільки років їй тепер має бути?
Ти спершу подзвонив мені, бо... нагадав Вордл.
Так, відповів Страйк, змушуючи себе зібратися на думці. Я за те, щоб цим займався ти, але якщо не можеш...
Виїжджаю, мовив Вордл. Скоро буду. Нікуди не йди.
Страйк вимкнув телефон і відклав його, все дивлячись на ногу. Тепер він побачив, що під нею лежить друкована записка. Навчений у британській армії процедурам розслідування, Страйк стримав потужне бажання витягнути аркуш і прочитати: не можна псувати докази. Натомість Страйк присів і роздивився адресу на верхній частині пакунку, що звисала