Страйк знову глянув на годинник: час іти перевдягатися.
«То не може бути вона, сказав він собі, а тоді: Хай це буде не вона».
Бо якщо це Британі, то винен він.
6
За сорок хвилин після виходу з роботи Робін зайшла до великого супермаркету біля своєї станції метро. Холодильник удома був майже порожній. Метью не любив ходити по харчі, а ще (хоч і заперечував це під час останньої сварки) вважав, що Робін, яка приносить у дім менш як третину бюджету, має виконувати побутову роботу, яка Метью не до душі.
Самотні чоловіки складали в кошики й возики готові страви. Жінки після роботи швидко хапали локшину, з якої легко приготувати вечерю для родини. Виснажена молода мати з плачучим немовлям у елінгу кружляла між полицями, мов сонний метелик, і ніяк не могла зібратися на думці; в її кошику був тільки пакет моркви. Робін повільно ходила крамницею, почуваюсь дивно знервованою. Поруч не було нікого схожого на чоловіка у чорній шкірі, ніхто не чатував, не фантазував про те, щоб відрізати ноги Робін...
«Відрізати ноги мені».
Даруйте! мовила сердита жінка середніх літ, тягнучись до сосисок. Робін вибачилася й відсунулася вбік, з подивом виявивши в себе в руках пакет курячих стегенець. Кинувши стегенця у свій возик, вона рушила на інший бік супермаркету, де знайшла трохи спокою серед вин та інших спиртних напоїв. Тут вона дістала мобільний і набрала Страйка. Той відповів після другого дзвінка.
Ти в нормі?
Так, звісно...
Де ти?
У «Вейтроузі».
Невисокий лисуватий чоловік вивчав полицю з хересами просто поруч з Робін; його очі були на одному рівні з її грудьми. Коли Робін відсунулася, чоловік рушив за нею. Робін кинула на нього сердитим оком; той почервонів і відійшов.
Так, у «Вейтроузі» ти маєш бути в безпеці.
М-м, озвалася Робін, дивлячись у спину лисуватому чоловіку. Слухай, це, може, і дурня, але я тут згадала: нам за останні кілька місяців приходило двійко дивних листів.
Листи від психів?
Припини.
Робін завжди протестувала проти такого узагальнення. Відколи Страйк розкрив друге гучне вбивство, чудернацької кореспонденції побільшало. Найбільш адекватні адресанти просили грошей, гадаючи, що Страйк страшенно багатий. Ще були персонажі з особистими образами, за які вони просили Страйка помститись; інші поклали життя на доведення дивовижних теорій, ще інші мали потреби й бажання настільки складні й заплутані, що з їхніх листів тільки і можна було зрозуміти, що людина хвора. І нарешті («А оце дійсно психи», казала на таке Робін) було трохи людей чоловіків і жінок, які вважали Страйка привабливим.
Листи були тобі? раптом посерйознішав Страйк.
Ні, тобі.
Робін чула, як він, розмовляючи, ходить по своїй квартирі. Мабуть, іде сьогодні на побачення з Елін. Про ці стосунки Страйк ніколи не говорив. Якби одного дня Елін не зайшла до офісу, Робін і не знала би про її існування може, навіть аж поки Страйк не прийшов би на роботу з обручкою на пальці.
І що там писали? спитав Страйк.
Один лист був від дівчини, яка хотіла відрізати
собі ногу. Вона просила поради.
Повтори?
Вона хотіла відрізати собі ногу, чітко вимовила Робін, і жінка, яка роздивлялася рожеве, кинула на неї шокований погляд.
Ісусе Христе, пробурмотів Страйк. І ти ще мені забороняєш називати їх психами. Гадаєш, вона це зробила і вирішила, що я маю про це знати?
Я подумала, що такий лист може виявитися значущим, твердо відповіла Робін. Деякі люди дійсно прагнуть щось собі відрізати, це відоме явище в медицині й називається... ні, не «от психи», додала вона, вгадавши репліку Страйка, і той засміявся. І був ще лист від людини, яка поставила в підписі свої ініціали: довгий лист, та людина писала там про твою ногу і що хоче тобі її компенсувати.
Якби йшлося про компенсацію мені, надіслали б, гадаю, чоловічу ногу. Я, знаєш, мав би дурнуватий вигляд...
Припини, заперечила Робін. Не смій жартувати. Не знаю, як ти це можеш!
Не знаю, як ти не можеш, відповів Страйк досить мяко.
Робін почула знайомий шурхіт, а тоді дзвін.
Ти зазираєш у шухляду з психами!
Не знаю, чи можна так казати, Робін, «шухляда з психами». Якась неповага до осіб з психічними розладами...
Побачимося завтра, мимохіть усміхнулася Робін і повісила слухавку, в якій лунав сміх Страйка.
Виснаженість, яку Робін відчувала цілий день, знову набігла на неї, поки вона блукала супермаркетом. Дуже важко було вирішити, що б його попоїсти; якби хтось їй склав список продуктів, все було б набагато легше. Подібно до працюючих матерів, які брали щось просте, Робін здалася і купила локшину. В черзі на касі вона опинилася просто за молодою жінкою, чиє дитя нарешті наплакалося і тепер спало мертвим сном, розкинувши кулачки і міцно заплющивши очі.
Такий гарненький, вирішила підтримати молоду маму Робін.
Коли спить, мляво усміхнулася жінка.
Додому Робін прийшла вже геть знесилена. На її подив, Метью стояв посеред вузького коридору і чекав на неї.
А я купив продукти! оголосив він, і Робін побачила у нього в руках чотири повні пакети і почула розчарування в голосі, бо зусилля не оцінили. Я тобі написав есемеску, що зайду у «Вейтроуз»!