Розділ 22 Графік
Це було б розважливо, логічно. Чи ні?
Коли знайшли тіло Джуніпер, мисливці взялися шукати вбивцю хоробрі чоловіки племені, що пішли захищати своїх. І хай вони ніколи її не зустрічали, та все ж вона належала до людського роду.
Жодна тварина не заходить так далеко, як ми, коли настає час захищати членів своєї спільноти.
Інтуїція підказує мені, що Джуніпер убив чоловік або жінка, якщо вже на те пішло.
Про це свідчать факти.
Тоді чому люди, які є експертами в цій сфері, нічого не бачать?
Що такого знаю я, що не відомо їм?
Мені здалося, що їхній судмедексперт достатньо компетентний. Річардс і Кендалл знають про ведмедів більше, ніж будь-коли знатиму я. І детектив Ґленн аж ніяк не дурень. Після того як тварину було вбито, він продовжував розслідування.
Якби це була перша дія фільму, я б указував пальцем на нього. Читати думки я не вмію, проте під час усіх наших зустрічей детектив підозрював саме мене.
Я геть заплутався. Знаю лише одне: я не той, хто міг би годинку поговорити з людиною і якимось чином уторопати, винна вона чи ні.
Усі гуртом вони знають більше за мене. Та все ж таки ось я лежу й витріщаюся у стелю, впевнений, що вбивця Джуніпер ходить на двох ногах.
Чому?
Що такого знаю я, що не відомо їм?
Нічого не спадає на думку Моїх спеціальних знань недостатньо в жодній зі сфер. Мої статті, мої дослідження, моє життя все зводиться до окреслення звязків між абсолютно різними галузями. Сфера моєї діяльності те, як речі повязані між собою.
Я відслідковую цикли життя. Стежу, як змінюються гени. Створюю компютерні моделі й шукаю їхні аналоги в реальному житті.
Я вишукую системи та схеми. Це може бути азот, що потрапив у наші тіла від заводів із виробництва добрив, або ж наші гени для кодування особливих протеїнів, які еволюціонували мільярд років тому.
Одні системи мають здатність рухатися у просторі. Інші прямують лінійно крізь час.
Я підводжуся з ліжка, дістаю з рюкзака декілька мап і клеєм прикріплюю їх до стіни.
Я не детектив. Я не судово-медичний експерт.
Я біолог і програміст. Це галузі моїх знань.
Я пришпилюю червоне коло до місця, де знайшли Джуніпер. Поруч зелене, щоб позначити, що вона фізично була там. Також окремо позначаю автомайстерню та мотель, де вона зупинялася.
Є місця, в яких Джуніпер була ще жива. Це частина кривої її пересувань. Я відмічаю ще одну точку, де вона працювала над своїм післядипломним проектом в університеті Флориди, а потім ще одну, де вона жила у Північній Кароліні. Останньою точкою я відмічаю Остін, де вона відвідувала мої лекції.
Ось точки на графіку її життя. В компютері я можу створити версію, яка показуватиме їх у часі. Але зараз усе й так неважко зрозуміти.
Це історія Джуніпер.
Її життя почалося у пологовому будинку в Ралі. І закінчилося серед лісу в Монтані.
Що привело її у цю точку?
На життя впливають тисячі внутрішніх та зовнішніх сил.
Вона могла загинути випадково, коли хтось побачив її, проїжджаючи повз на машині.
Або ж це міг бути хтось, кого вона знала роками, ще з Північної Кароліни.
Можливо, якийсь криміналіст із ФБР, оглянувши її рани, зміг би сказати, мало вбивство особистий характер чи ні. Я б про це не знав. Та оскільки експерти гадають, що вбивця ведмідь, не знаю, наскільки можна їм довіряти.
Чорним колом я позначаю точку біля двох інших, де знайшли її тіло. Це вбивця. Ми знаємо, що певний час він був там, де й вона.
Позначаю місце, де пристрелили Варта. Наш убивця побував і там.
Хоча, якщо чесно, я точно не знаю, чи ходив він там. У нього міг бути співучасник. Криві пересувань не завжди враховують фактичне розташування організмів. Іноді на них лише позначають їхній вплив. Поки що я використовуватиму чорні кола для кривої впливу вбивці.
Крива вбивці...
Я сідаю і починаю міркувати. У мене лише дві точки даних, та це вже початок.
У нашій галузі графік може бути не менш показовим за, власне,
саму тварину чи її ДНК. Іноді навіть більше, бо за ним можна побачити не просто колір шкури чи розташування генів тварини, а й те, як вона жила. А іноді й менше, бо графік може ввести в оману. Забагато неповязаних точок даних лишають перед вами тільки хаос.
Саме через потребу впорядковувати хаос я й розробив МААТ. Це програма, якою я користуюся для сортування тисяч точок інформації й пошуку схем.
Алгоритм дії MAAT ґрунтується на моїх міркуваннях, але її можливості значно ширші.
Я створив її на основі вихідного коду з дослідницького проекту розробленого для пошуку генів, які сприяють довголіттю. Це штучний інтелект, який із кожною ітерацією будує все кращі алгоритми. І з кожним разом стає все складнішим.
Я не можу сказати, як саме працює поточна версія МААТ. Знаю лише, що працює. Іноді.
Коли дослідники, що розробили базовий штучний інтелект, на якому заснована МААТ, вирішили за її допомогою визначити причину значної тривалості життя плодових мух зі штаму, програма вказала на гени регуляції резвератролу тієї самої речовини в червоному вині, що повязана з довголіттям людини. Коли ж спробували визначити, чому програма обрала саме цю речовину, у відповідь отримали низку даних, які ніхто не зміг розшифрувати.