Варт до біса схожий на Патрача, та навіть мого нефахового погляду досить, щоб помітити це два різні ведмеді.
Хоч я і знаю, що перед зимою ведмеді, бува, набирають по кількасот фунтів, та, чесно кажучи, не певен, як їх розрізняють.
Я завантажую файл із ДНК Варта в переглядач.
Цікаво. Вони з Патрачем повязані, проте мають і багато відмінних генетичних послідовностей. Десь як могло б бути в далеких родичів. Але точно не як в однієї й тієї самої тварини.
Я ще раз звіряю статтю та базу даних, щоб упевнитись.
Так, це два різні зразки ДНК.
Хтось десь помилився.
Я притьмом вводжу запит і заходжу на сайт Міжнародного фонду генетичних даних дикої природи. Є номер телефону. Набираю його, ще менше розуміючи, що казати, аніж коли телефонував до «Великої Ведмедиці».
Вітаю, з ким вас зєднати? відповідає жінка на тому кінці.
Добридень, зєднайте мене, будь ласка, з керівником лабораторії секвенування.
З доктором Віткомбом. Одну секунду.
Тревіс слухає, каже чоловік, судячи з голосу, молодий.
Докторе Віткомб, вибачте, що відволікаю. Я зараз у полі й не можу звязатись ні з ким із лабораторії судмедекспертизи. Ем, чи не могли б ви ще раз надіслати мені файл на ведмедя, вбитого вчора?
Ще раз? у голосі чути роздратування. Та я його ще й не розсилав.
Трясця. Я думаю, як викрутитися.
Вибачте. Мене неправильно поінформували.
Нічого страшного. Файл у мене. Куди надіслати?
Я хапливо диктую йому свою університетську електронну адресу. Про привід я подумаю пізніше, коли вигадуватиму правдоподібне заперечення на випадок, якщо хтось запитає.
Подякувавши йому, я швидко кажу:
Одне питання: звідки стало відомо, що то був UA.223.334, без перевірки ДНК?
Звідки їм стало відомо, що то був саме цей ведмідь? Гадки не маю. Мені вони всі однакові. Запитайте в того мисливця.
Я кладу слухавку й роблю глибокий вдих. Брехун із мене кепський, і я не вмію давати собі раду у стресових ситуаціях.
Ба гірше: тут я перетнув етичну межу. Не певен, чи порушив я закон, та воно мені ще вилізе боком.
Мені на пошту надходить файл від Тревіса. Я завантажую його в програму-переглядач ДНК.
Зразок, який, за їхніми словами, взято з ведмедя, що його я бачив на брезенті це ДНК Варта.
Найправдоподібніше пояснення в лабораторії Джуліана помилилися. Я гарячково набираю його номер.
Що там? питає він.
Твоя лабораторія... там не могли випадково переплутати зразок шерстини?
Сумніваюся.
Точно?
Я можу запевнити тебе щодо двох речей: по-перше, навряд чи в тій лабораторії колись раніше працювали з ДНК ведмедя, а по-друге, якби ми могли ось так легко помилятися, розпочиналися б війни. У чому річ?
Ні-ні... Ні в чому. Певен, що ти маєш рацію.
Хтось налажав, і дуже серйозно.
Маю бігти.
Я похапцем кладу трубку.
У статті згадувалося про прес-конференцію, що має розпочатися за кілька годин.
Вони збираються повідомити, що впіймали убивцю Джуніпер.
А це не так.
ДНК шерстини з рани Джуніпер належить іншому ведмедю не тому, якого вбили.
Це означає, що її убивця досі там.
Розділ 19 Усе зрозуміло
Коли я заходжу, Річардс, мисливець зі Служби рибних ресурсів та диких тварин, і Ґленн припиняють
розмову й дивляться на мене.
Докторе Крей? каже Ґленн. Вибачте, вас сюди запросили?
У такій ситуацій краще одразу переходити до справи, аніж починати щось пояснювати, тож я прямо запитую Річардса:
Як ви дізналися, що ведмедем, який убив Джуніпер, був саме Варт?
Він дивиться на Ґленна та Тайсон, чекаючи пояснень мого втручання. Вони знизують плечима, тож він відповідає:
Ми знайшли на його шерсті кров жертви, і ДНК збіглася з ДНК ведмедя, якого ми шукали.
Так. Але чому ви вирішили, що стріляти слід саме в Варта? Як ви впевнились, що це саме той ведмідь, перш ніж убивати його?
Втручається Ґленн:
Перепрошую, докторе Крей, а чому ви тут?
Я тут, бо шерстина з рани Джуніпер не збігається з ДНК Варта.
Усі враз замовкають. Згодом напружену тишу перериває голос шерифки Тайсон. Говорить спокійно та зважено:
Де ви взяли кров Джуніпер Парсонс?
Я відповідаю, як є.
Мені її випадково дала одна з ваших офіцерок. І я вирішив проаналізувати.
Вирішили проаналізувати? питає вона. Це називається крадіжкою доказів.
Мені не подобається її погрозливий тон.
Давайте розберемося з цим пізніше. Зараз головне, що ведмідь, який убив Джуніпер не той, якого ви застрелили.
Я повертаюся до Річардса:
Без образ.
Почервонівши від такого звинувачення, він стукає рукою по столу.
Ми знайшли на ведмеді її кров!
Я не маю на меті ображати чоловягу, та факти говорять самі за себе.
І все ж ДНК зі зразка крові Джуніпер належить іншому ведмедю. Можливо, Варт набрів на її тіло? я зиркаю на Ґленна. Трясця, я ж сам вляпався у її кров. Був весь у ній. Ви ж бачили.
Почувши це, Тайсон скоса дивиться на нього.
Ґленн зітхає і пояснює всім присутнім:
Допитливий доктор Крей вирішив навідатися на місце вбивства.
А хто сказав йому де шукати? підвищує голос Тайсон.
Я сам знайшов, вклинююся я. Маленькі прапорці на шосе не дуже й сховані, якщо знати, що шукати.
А чому ви їх шукали?
Я одразу викладаю всі свої причини:
Тому що вбито мою студентку. Можливо, бо з мене жахливий учитель. Я почувався паршиво. Хотілося дати її матері відповіді. Не знаю. Я просто пішов туди.