А в особистому
житті в тебе що? спитав Полворт, змінюючи тему.
Немає в мене особистого життя, відповів Страйк.
Полворт усміхнувся.
Джоан гадає, що ти врешті-решт зійдешся з тією твоєю напарницею. Як її, Робін?
Отак вона гадає? спитав Страйк.
Так мені й сказала, коли я в них був на позаминулі вихідні. Скайбокс їм лагодив.
Вони мені про це не говорили, знову підняв кухоль Страйк. Дуже любязно з твого боку, старий. Дяка.
Якщо він і мав надії віднадити свого друга від теми, то марні.
Вони обоє, і вона, і Тед, сказав Полворт, вважають, що це буде Робін.
Страйк мовчав, але Полворт натиснув:
То що, між вами нічого немає?
Ні, відповів Страйк.
Як же так? знову насупився Полворт: Страйк, як у випадку теми незалежності Корнволлу, відмовлявся зосередитися на очевидній і принадній цілі. Вона ж гарненька. Я в газеті бачив. Звісно, не Міледі Берсерко, додав він (так Полворт віддавна прозвав колишню Страйкову наречену). Але, з другого боку, вона ж і на голову не хвора, га, Діду?
Страйк засміявся.
І Люсі вона подобається, провадив Полворт. Каже, з вас була б ідеальна пара.
А коли це ти обговорював моє особисте життя з Люсі? вже не так поблажливо поцікавився Страйк.
Зо місяць тому, відповів Полворт. Вона привезла своїх хлопців на вихідні, й вони приходили до нас на барбекю.
Страйк ковтнув пива та промовчав.
Люсі каже, що ви чудово ладнаєте, сказав Полворт, спостерігаючи за ним.
Так і є, мовив Страйк.
Полворт чекав, питально звівши брови.
Але це буде повний крах, додав Страйк. Я не ризикуватиму агенцією.
Еге ж, кивнув Полворт. Але ж спокуса є?
Виникла коротка пауза. Страйк зосереджено уникав дивитися на чорняву жінку та її подругу, які, понад сумнів, говорили про нього.
Бувало, визнав він, що мені таке спадало на думку. Але в неї там важке розлучення, ми й так половину всього часу проводимо разом, і мені вона подобається в ролі напарниці.
Зважаючи на давню дружбу, нещодавні суперечки через політику й той факт, що в Полворта день народження, Страйк старався не показати, наскільки його дратують розпитування такого штибу. Всі його одружені знайомі зі шкури пнулися, щоб і інших штовхнути в обійми шлюбу, хай навіть їхні власні родини робили цьому інституту кепську рекламу. Подружжя Полвортів, наприклад, жило в постійній взаємній ворожнечі. Страйк частіше чув, як Пенні каже на чоловіка «той гад», а не «Дейв», а Полворт дуже часто хвалився друзям, як зумів проштовхнути власні інтереси всупереч бажанням дружини чи за її рахунок. Обоє здавалися щасливішими в товаристві осіб своєї статі, тож у тих рідкісних випадках, коли Страйк заходив у гості до Полвортів, компанія ділилася на дві половини: жінки збиралися окремо в одній частині будинку, чоловіки в іншій.
А що буде, коли Робін захоче дітей? спитав Полворт.
Не думаю, що захоче, відповів Страйк. Вона любить свою роботу.
Вони всі так кажуть, відмахнувся Полворт. Скільки їй років?
На десять років молодша за нас.
Вона захоче дітей, упевнено сказав Полворт. Усі вони хочуть дітей. І в жінок воно стається раніше, бо годинник цокає.
Ну, зі мною вона дітей не матиме. Я їх не хочу. Власне, що старшим я стаю, то більше сумніваюся, що взагалі належу до тих, хто одружується.
Старий, от я сам так думав, мовив Полворт. А тоді зрозумів, що то дурниця. Я тобі розповідав, як воно було? Як я зробив пропозицію Пенні?
Наче ні, відповів Страйк.
Я тобі не розповідав історію про Толстого? здивувався Полворт.
Страйк, який хотів був випити, аж кухоль опустив від подиву. З часів початкової школи Полворт, маючи гострий розум, але зневажаючи все, чому не можна знайти негайного практичного застосування, не читав нічого, крім технічної літератури. Не зрозумівши, чого Страйк дивується, Полворт пояснив:
Толстой то письменник такий.
Так, кивнув Страйк. Дякую. Але як Толстой...
Та я ж розказую, га? Ми з Пенні вдруге розбіглися. Вона вимагала заручин, а мені не хотілося. Отже, сиджу я собі тут біля шинкваса, розповідаю другові Крісу, як мені остогиділо, що вона вимагає каблучку... Ти ж памятаєш Кріса? Такий здоровань, шепелявить. Ти його бачив на хрестинах Розин. Коротше, біля шинкваса ще сидів один пяний дід, такий франтуватий, у вельветовому піджаку, і він мене аж бісив, бо видно було, що він слухає нашу розмову. Я його питаю, на що це він у біса вирячився, а він як гляне мені просто у вічі, провадив Полворт, і заявляє: «Нести тягар і щось робити руками можна лише тоді, як тягар у тебе за спиною, а це шлюб. І я це відчув, як одружився. У мене раптом звільнилися
руки. Але як тягнути той тягар без шлюбу, руки будуть завжди зайняті, нездатні до жодної роботи. Подивися на Мазанкова, на Крупова. Вони занапастили власні карєри через жінок».
Я собі був подумав, що ті Мазанков і Крупов то якісь його друзі. Питаю, на чорта він мені це говорить. А він пояснює, що цитує письменника Толстого. Ми почали розмовляти, і я тобі кажу, Діду, моє життя змінилося. Ніби лампочка ввімкнулася, вказав Полворт на свою лисувату голову. Він допоміг мені все чітко побачити. Всі чоловічі негаразди, старий! Вечір четверга, я ото сиджу й не знаю, чи зігріє хтось мені ліжко. Мабуть, піду додому сам-один, тільки гроші витрачу та знуджуся. Я собі полічив, скільки грошей я на тих бабисьок спускаю, скільки часу... і що далі, в сорок років буду сам-один порнуху дивитися? Тоді до мене дійшло, в чому суть шлюбу. І чи знайду я кращу за Пенні? Чи цікаво мені знайомитися з жінками в пабах? Ми з Пенні нормально ладнали, в людей буває значно гірше. І вона таки нічогенька. І мені точно зігріють ліжко, як прийду додому до жінки, авжеж?