Прошу, сідайте, Кім запросила Робін і Страйка до вбудованого куточка навколо низького пластикового стола.
Кави? запропонувала Анна, й обоє закивали.
До кімнати зайшла кицька породи регдол, мяко крадучись між сонячними плямами на підлозі. Очі в неї були блакитні, мов у Джоан, яка лишилася на тому боці затоки. Незворушно пороздивлявшись Страйка й Робін, кицька заскочила на диван і всілася Страйкові на коліна.
Яка іронія, сказала Кім, яка принесла тацю з чашками й печивом, Каґні обожнює чоловіків.
Страйк і Робін увічливо заусміхалися. Анна принесла кавник, і жінки сіли поряд навпроти. Сонце світило їм просто в обличчя, але Анна взяла пульт і опустила жалюзі кремового кольору.
Чудове житло, роззирнулася Робін.
Дякую, мовила Кім. Це її робота, вона торкнулася коліна Анни. Вона архітекторка.
Анна прочистила горло.
Хочу вибачитися, сказала вона, дивлячись просто на Страйка незвичайними сріблясто-сірими очима, за свою поведінку вчора ввечері. Я трохи випила. Ви, мабуть, вирішили, що я той-во.
Якби я так подумав, мовив Страйк, гладячи кицьку (та гучно замуркотіла), я б не прийшов.
Але згадка про медіума, мабуть, справила на вас абсолютно неправильне... повірте, Кім уже сказала мені, яка я ідіотка, що звернулася
туди.
Я не вважаю тебе ідіоткою, Анні, тихо зронила Кім. Я думаю, що ти просто вразлива. Це інше.
Я можу дізнатися, що саме ви почули від медіума? спитав Страйк.
А це має значення? Кім глянула на нього, як здалося Робін, недовірливо.
З погляду розслідування ні, відповів Страйк, але оскільки вона чи він? це та причина, з якої Анна підійшла до мене...
То жінка, мовила Анна, і насправді вона нічого корисного мені не сказала, нічого такого...
Вона нервово засміялася, похитала головою і почала спочатку.
Я розуміла, що це дурниця. Я... просто стільки всього сталося останнім часом... я пішла з роботи, мені скоро сорок років... Кім була у відрядженні, а я, мабуть, просто хотіла...
Вона відмахнулася, глибоко зітхнула й мовила:
То така звичайна жіночка, живе в Чизику. В будинку повно янголів ну, тобто керамічних і скляних. І ще є великий янгол на оксамиті над коминком. Кім, додала Анна, і Робін глянула на психологиню, яка тримала незворушне обличчя, Кім думає, що ця... що медіум знала, ким була моя мама, нагуглила її. Я представилася, перш ніж їхати туди. А коли приїхала, то просто сказала, що мама давно померла... хоча, звісно, Анна знову нервово змахнула тонкими руками, доказів, що вона померла, немає, це напівправда... але медіуму я сказала, що вона померла, та ніхто не знає, як саме.
Анна продовжила з присоромленим виглядом:
І ця жінка увійшла в транс... наче так воно називається. І сказала, що інші захищали мене, бажаючи мені добра, але прийшов час мені дізнатися правду. Я побачу знак, який покаже мені шлях. Медіум ще казала, що мама мною дуже пишається, що вона за мною наглядає і все таке... мабуть, то в них стандарт... а тоді додала, що мама «у святому місці».
У святому місці? перепитав Страйк.
Так. Мабуть, вона думала мене втішити, але я не відвідую церкву. Чи спочила моя мама в освяченій землі (якщо йдеться про поховання), мені байдуже.
Ви не проти, якщо я записуватиму? спитав Страйк.
Він дістав записник і ручку, а киця Каґні вирішила, що то для неї. Вона почала хапати ручку, поки Страйк записував дату.
Іди сюди, дурна тварино, сказала Кім, встала та зняла кішку на теплу деревяну підлогу.
Почнімо спочатку, мовив Страйк. Ви, мабуть, були ще немовлям, коли зникла ваша мати?
Мені було трохи більше року, відповіла Анна, тож я її взагалі не памятаю. В будинку, де я зростала, не було її фотографій. Я дуже довго навіть не знала, що сталося. Тоді ще не було інтернету... а ще мама лишила собі дівоче прізвище. Тож я була Анна Фіппс, за батьком. Якби до одинадцятьох років я почула від когось про Марго Бамборо, то навіть не повязала б її з собою. Я вважала своєю мамою Синтію. Вона мене виховувала, пояснила вона. То чотириюрідна сестра батька, молодша за нього. Її прізвище теж Фіппс, тож я думала, що ми просто собі звичайна родина. Як же інакше?
Памятаю, що коли пішла до школи, то почала дивуватися, що кажу на неї Син, а не мама. Але тато й Синтія якраз вирішили побратися і сказали, що я можу називати її мамою, тож я зметикувала: то я мала називати її на імя, бо вони не були одружені! Діти самі все додумують, правда? Керуючись власною дивною логікою.
Мені було сім чи вісім років, коли в школі одна дівчинка сказала: «А вона тобі не мама. Твоя справжня мама зникла». Прозвучало як божевілля! Я не питала про це тата чи Син. Удала, що забула, але в глибині душі я розуміла, що отримала відповідь на багато дивних речей, які бачила і яким не знаходила пояснення.
Зясувала все як слід я в одинадцять років. У школі мені тоді вже багато чого сказали, наприклад, що моя справжня мама втекла.
А потім один паскудний хлопчина сказав мені: «Твою маму вбив один чоловік, відрізав їй голову». Я прийшла додому й розповіла батькові. Думала, він буде сміятися, скаже, що то дурня, а той пацан просто гаденя... але тато сполотнів. І того-таки вечора вони з Синтією покликали мене вниз, всадовили у вітальні й розповіли правду.