Чьо розсілися? повторив своє запитання Дроня. Гайда до Сашка!
Сашко, він же Саня, був нашим другом з тих самих пір, як ми всі перебралися в тільки що побудований будинок і жив він в квартирі рівно піді мною.
У Сані був вітчим, а у вітчима велосипед «Україна». Взаємовідносини в цьому трикутнику нагадували латиноамериканський серіал, повний емоцій і непорозумінь. Користуватися велосипедом Сані дозволялося, але ось велік постійно ламався. Ламався так часто і так не до речі, що усякий раз Саня неймовірно засмучувався, а вітчим страшенно сердився і його ор було чути навіть у нас в квартирі. Сам же Санін вітчим був людиною, що кажуть, «все в дім», «домовитим» і необґрунтоване псування майна його усяк раз дуже засмучувало.
А у нього вдома хтось є? поцікавився Пачик.
Не відповів Дроня.
А до нього можна? зовсім не риторичне питання, так як зовсім недавно Саня примудрився на тій же самій «Україні» переламати сталеву раму рама тріснула в тому місці, де і переломитися взагалі не могла б Саня намагався якось ізолентою приховати цей момент, вставивши в раму попередньо стругану палицю. І попервах йому це навіть вдалося. Але рівно до того моменту, як вітчим взяв цей велік і вирішив проїхатися на дачу, природно відразу ж впавши з переламаною рами біля самого під'їзду. Сані страшенно дісталося, він був позбавлений чи не всього, мозок його, мабуть, забився подалі в куток черепної коробки, і відбудувався від ора китайською стіною, але найстрашнішим для Сані була та обставина, що незважаючи на його повноліття, його, як пацана, посадили вдома і заборонили покидати квартиру протягом тижня. Так що це питання було аж ніяк не риторичне.
А тобі не пофіг? розставив крапки над і Дроня. Йому особисто було навіть більше ніж пофіг.
Саня нас зустрів нас своїм одвічним спокоєм і тут же запросив усіх до себе.
Привіт! привітав він всіх нас і відразу ж перенаправив до себе в кімнату, так як інші кімнати були для нього закриті. Причому фізично на замок. Доступний простір зводилося до кухні, коридору, роздільного санвузлу та, власне, його кімнаті. В кімнаті висів величезний килим, стояв комод, а вікно було вічно відкритим, впускаючи разом з повітрям ще і вуличний пил, а ввечері комах та мошок.
Прикольний у тебе вид з вікна! одразу ж підскочив до вікна Дроня. Саня не поділяв його думки перший поверх, буйна листав плодових дерев закривала все справа і зліва, залишаючи лише просвіт навпроти вікна. І все. Не те що, скажімо, вид з п'ятого поверху. Але Саня промовчав.
Чим зайнятий? поцікавився Жека і тут же по очах Сані, що забігали, зрозумів той знову порушив якесь правило вітчима.
Ні відповів Саня.
Не гунда! штовхнув його в груди Дроня. Саня позадкував від несподіванки. А потім у відповідь штовхнув і Дроню. Останній відлетів на метр назад і гепнувся на Санінє ліжко.
Ах ти так! підскочив Дроня і схопивши перше що потрапило під руку настільну лампу, жартома і граючи, вирішив нанести легкі каліцтва Сані. Саня не схибив, відібрав у Дроні лампу, а ми якось заспокоїли самого агресивного, благо, Дроня був настільки ж відхідливим, як і запальним.
Чьо пожерти у тебе є? тут же поцікавився він. І сигарету давай сюди!
За перекурами, печивом з чаєм і салом з цибулею у нас пройшло близько години. Саня розповідав про свої поневіряння і лиха у відносинах з вітчимом. Розпалювався, коли мова заходила про велосипеді. Стверджував, що це сам вітчим перевантажує велік мішками і відрами, коли повертається з дачі. А те, що велосипед потім ламається вже в руках Сани це наслідок. Знос металу і непруха, так сказати.
Точняк! погодився з ним Дроня. Був би в мене такий вітчим, я б його вже давно застрелив би! він проковтнув шматок сала і закусив цибулею.
Він рушниці в сталевому шафі на балконі тримає, раптом видав Саня.
Рушницю? схопився Дроня. Покаж!!!
У нього мисливська та мілкашка, пояснив Саня. Тільки все це в шафі, в сталевому, на балконі, чомусь він вибачався.
Не жени! перервав його Дроня. Давай сюди рушницю! У тебе що, ключів немає?
Виявилося, що у Сани були ключі. І від замкнених кімнат, де стояв телевізор, який він в тиху дивився під час відсутності вітчима та матері, і від другої кімнати, і навіть від балкона. І, більше того, навіть від сталевого сейфа зі зброєю! Все у нього було. І благо, що вітчим про те нічого не відав, інакше Сашці потім було би не просто погано, а взагалі, я навіть не уявляю, що той би з Саней зробив.
А ну дай сюди! ледь не вирвав з руками у Сани воздушку Дроня. Сейф розчинив нам свої простори і виявився заповнений тими самими двома рушницями мисливською вертикалкою двустволкою і воздушкою зі стволом, що переламувався, подібного якої ми свого часу пострілювали свинцевими кульками в тирі.
Ти куди? не зрозумів Саня Дрона.
Тут тісно! прокричав той пронісшись вихором через всі відкриті таємною зв'язкою ключів Сані двері і коли ми його вже наздогнали, то він вже сидів біля вікна, переламував ствол і щось шепотів собі під ніс.
Кульки давай! прокричав він Сані.
Саня кульок не взяв, та й взагалі хотів тут же повернути рушницю назад мало, вітчим зараз повернеться, ми всі у вікно вістребнемо перший поверх все ж, а він залишиться «на місці злочину, та ще й з воздушкою в руках. Ні! Такого він зовсім не хотів.
Віддай! він схопив рушницю у Дроні. Але Дроня був тертим калачем, тут же штовхнув Саню в колінко і пригрозив врізати ще і прикладом.
Зрозумів?! Дроня робив наголос на літері «у», як то, на його думку, робили тільки круті пацани. Зрозумів? повторив він уже тихше, споглядаючи над муками Сани, що валявся біля його ніг і який тримався за своє коліно. Кульки тягни! легко штовхнув носком кросівки Дроня. Кульки давай!
Принесені з балкона (із сейфа) свинцеві болванки, прозвані нами кульками, Саня виймав з коробки, як найбільшу цінність, цілком обгрунтовано вважаючи, що всі вони давно перераховані і двічі враховані його допитливим і пунктуальним вітчимом.
Та що ти там телишся?! штовхнув Саню прикладом Дроня. Давай сюди! і вигріб з коробки чи не жменю свинцевих кульок.
Щас ми, він переламав ствол, загнав туди одну з кульок і ляснув воздушкою тому, приводячи її в бойову готовність. Залягли всі, скомандував він і сам тут же присів біля відкритого вікна.
Ти по кішкам? поцікавився Пачик. Але сам по першій команді засів спиною до вікна і зараз жував знайдену у Сани на кухні булку.
Ні! гордо відповів Дроня.
По людям, чи що? здивувався Леха.
По фашистам! з тиском в голосі надсадно прошипів Дроня вишукуючи ціль.
По яким фашистам? не розумів Саня. Гвинтівка і вітчим вже дуже сильно напружували його свідомість.
По самим натуральним! знову просичав Дроня, прикладаючись щокою до воздушке. По самим натуральним шепотів він.
А де вони?
Зараз будуть! як снайпер у засідці засів на підвіконні Дроня. Створ його гвинтівки і частину голови, от і все, що хоч якось можна було розрізнити з вулиці. А могутня листя чудово приховувала його хоч праворуч, хоч ліворуч.
А ось і фашистюга! обрадувано прошепотів він.
І правда, фашист не змусив себе довго чекати. Фашистові було від сили років тридцять п'ять стародавній стариган! і володів фашист могутнім пузом і солідним дипломатом. Пузо він гордо ніс перед собою, дипломат не менш гордо в руці, разгорнутій своїм чорним глянцем пластику в нашу сторону.
Пипець тобі, фашистська морда! та не встигли ми навіть зреагувати, як було вже пізно. Палець неспішно спустив курок, свинцева болванка беззвучно покинула ствол гвинтівки і помчала в бік фашиста.
Фашист здригнувся, заціпенів від лязгающего звуку, підніс до лиця свій дипломат, здивовано провів по потрісканій пластику пальцем і щось зміркувавши, раптом плазом упав прямо на асфальт.