Всего за 109 руб. Купить полную версию
Українським дітям надали можливість отримувати середню освіту українською мовою. Головними науковими і навчальними установами стали Український вільний університет, переведений у 1921 році з Відня у Прагу, і Український вищий педагогічний інститут імені Драгоманова. Наступного року у Подєбрадах, курортному містечку у 50 км від Праги, була заснована Українська господарча академія, куди одразу вступили 300 студентів. Тут почали діяти Українське історико-філологічне товариство, Центральний Союз українського студентства, Українське товариство книголюбів, Музей визвольної боротьби України, Українська гімназія. Виникло декілька українських видань, видано 180 поетичних і прозаїчних творів молодих українських творців. У Празі творили і друкувалися непересічні молоді українські поети Євген Маланюк, Юрій Дараган, Оксана Лятуринська, Олекса Стефанович, Леонід Мосендз, Олена Теліга
Феномен празької української еміграції у Чехословаччині полягав у системності організації науки, освіти і культури, яка дала можливість створити низку так званих празьких шкіл: археологічну, поетичну, історичну, мистецьку.
У політичному плані українська еміграція і не тільки празька гуртувалась навколо ідеї створення вільної, незалежної України. Олег Ольжич виявився яскравою дійовою особою цього процесу будівничим незалежної, поки що розпорошеної, української держави. З цієї точки й будемо розглядати його життя, творчість і громадсько-політичну діяльність.
Отже, сімя Кандиб обєдналась і розпочала нове життя у Чехословаччині. Перед пятнадцятилітнім Олегом розгортались широкі можливості для політичного і мистецького самовизначення, і він активно скористався з цього.
Але про все по порядку
Археолог
Схилився археолог в робітні над столом, Схилився археолог подряпаним чолом, Боронистий й прекрасний розлігся перед ним Розлігся цілий Всесвіт як квітчастий килим. Натхненними очима красу його він пє, В красі знайшов він щастя, знайшов життя своє.
Олег ОльжичУ поколінні 1930-х років Олег Кандиба був неповторним явищем. Вражає активність, з якою він вступав у життя, орієнтуючись, спочатку за допомогою батька, а чимдалі, тим самостійніше, в житті українського зарубіжжя, у виборі фаху і політичного змісту своєї діяльності.
Дуже любив мандрувати. І не просто із цікавості. Часто з товаришами пішки або потягом вирушав для огляду певної місцевості, яка являла інтерес з точки зору археолога. Одного літа обїздив на велосипеді ледь не всю Німеччину, ознайомившись з її історичними памятками, храмами, музеями. Разом із другом і майбутнім соратником у національно-визвольній боротьбі Уласом Самчуком замислили було здійснити навколосвітню подорож
При цьому вражає і самий діапазон його наукових і творчих уподобань, який охоплював археологію, етнографію, історію, літературу.
Спочатку він вступає на платні річні курси Українського громадського комітету у Празі, й 11 грудня 1924 року з відзнакою складає іспит на атестат зрілості, який тоді називався «гімназіяльною матурою». Це надає йому можливість записатися вільним слухачем на безкоштовній основі у будь-який чеський технічний інститут вільним слухачем і перший рік навчатись там безкоштовно. Ба ні, його приваблює філософія, література і, найбільш, прадавня українська історія.
Збереглися спогади вчителів і колег Олега про здобуття ним вищої освіти під час перебування тут, збереглися також конспекти його занять з археології.
А вчився він активно і напружено. Орієнтуючись у своїх фахових уподобаннях, він вступає майже водночас! у три університети:
здавши додатковий іспит з латинської мови, на філософський факультет Карлова університету, де він спеціалізується з у археології та історії мистецтв. Тут він займається у видатного археолога-славіста, автора знаменитих серед європейських фахівців «Словянських старожитностей» професора Любора Нідерле, і той називає Олега серед найулюбленіших і найздібніших своїх учнів. Вислуховує лекції з інших галузей археології та давнього мистецтва Альбіна Стоцького, Антона Матейчика, які також високо оцінили здібного юнака і заохочували його археологічні дослідження;
на літературно-історичний відділ Українського педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова. Археологію тут викладав професор Вадим Щербаківський, який, власне, рекомендував Ольжича до одночасного вступу у Карлів університет, історію українського мистецтва професор Дмитро Антонович та професор Леонід Білецький (це прізвище ми ще згадаємо), загальну історію професор Василь Біднов;