Як? Чого це?
Ну вони ж за справедливість! Кожному по кутку має бути, а не по квартирі! А ще вони запитували про музикантів у родині Музичні інструменти реквізують. Самі хочуть музику грати.
Скрипка в нас була, згадав Самсон. Можна й віддати, тільки батько і вмів на ній!
Так я тебе не для того покликала! Ти про одруження подумав?
Хлопець здивовано глянув у вічі вдові.
Ні, зізнався він.
У мене на прикметі є одна! З освічених, але така, що все вміє! І квартиру захистить, аби не виселили!
Як вона захистить? не повірив Самсон.
Їй пальця в рот не клади, вона і мякою, як масло, може бути, і твердою, як чавун! Ти б подивився! Тобі б така дружина все одно що гвинтівка була б! Таких навіть солдати бояться! Ти знаєш що, заглянь сьогодні ввечері на оселедець! Я і її покличу, сам придивишся!
Спантеличений Самсон піднявся до себе. Не розуваючись і не знімаючи гімназичного пальта, пройшовся по квартирі, у якій дійсно тепер було і холодно, і самотньо. Зупинившись перед трьома березовими полінами біля лівої грубки, важко зітхнув. Треба спускатися в підвал по дрова від трьох полін тільки чавунні дверцята грубки нагріються, а щоб сама кахляна її стінка теплою стала, полін десять треба!
Зупинився погляд його на бляшанці з-під монпансьє, всередині якої коробочка з-під пудри від мишачих зубів сховалася. Взяв, відніс назад у батьківський кабінет. У шухляду столу опустив. Немає ще таких мишей, які могли б бляшанку прогризти!
Поміняв гімназичне пальто на стару ватяну батьківську куртку й вирушив до підвалу по дрова.
5
У двері грубо постукали, коли вже чимдуж тріщали березові поліна у грубці, у тій, що і вітальню гріла, і спальню його. А після грубого стукоту відразу другий, чемний і запитливий стукіт у двері почувся.
На порозі Самсон побачив двох червоноармійців різного зросту, але приблизно одного віку в помятих, ніби більшого, ніж треба, розміру шинелях. Поруч збоку вдова двірника. Зрозумів він, що перший грубий стукіт по дверях від них був, а другий, чемний, від неї. Мабуть, показала, як по-міському в двері стукати треба.
Це інші, сказала вона Самсону, киваючи на червоноармійців, які витріщилися на нього водночас і вороже, і зніяковіло. Я їм сказала, що у вас швейної машинки немає, а вони не вірять! Покажіть їм!
А нащо вам машинка? здивувався Самсон і про всяк випадок на їхні руки, що з широких рукавів шинелі визирають, подивився. Пальці в обох були селянські, не тонкі, як у музикантів або у кравців.
А нам наказано, відповів на це той, що вищий, намагаючись своєму голосу грубості надати. Був він, може, одного віку з Самсоном.
Заходьте, дивіться, знизав плечима Самсон. У нас удома ніхто не шив!
Зайшли червоноармійці в коридор, у вітальню, озираючись на всі боки з побоюванням.
А там? запитав той, що нижчий, зупинившись перед дверима до батьківського кабінету.
І, не чекаючи дозволу, заглянув усередину.
А навіщо всю стіну цими обвішали? обернувся він до Самсона.
Для краси, просто так відповів той. Батько рахувати любив
А сам він де?
Убили недавно.
На вулиці?
На вулиці, підтвердив Самсон. І зрозумів, що тепер обидва червоноармійці на його перебинтовану голову втупилися.
А тебе шо, поранило? запитав короткий.
Самсон мовчки кивнув.
Ось тут тепло, дивись! відволік його довший, долоню на кахляну стінку грубки поклавши.
Ну чого грієтеся! закричала на них з коридору біля входу до вітальні вдова двірника. Швейної машинки немає, побачили? Ось і йдіть!
Чого ти така зла? Короткий стягнув з плеча гвинтівку. Я ось щас влуплю тобі проміж очей, тоді подивимося!
В очах вдови промайнуло побоювання це Самсон помітив. Але на обличчі жоден мускул не здригнувся.
Я тобі влуплю! Я твого комісара квасом пригощала! Ось скажу йому!
Закинув короткий гвинтівку назад на плече.
А довгий простягнув руку і пройшовся пальцями по рукаву стьобаної ватяної куртки, яку Самсон після того, як за дровами спускався, не зняв ще.
А від батька спіднього нічого не залишилося? Може, підштаники які? запитав він. Зима ж бо у вас затяжна, не те що в нас!
А ви звідки? поцікавився Самсон.
Мелітополь.
Поспішив Самсон до своєї спальні, відчинив скриню, що в кутку правому стояла, узяв одну пару власних підштаників і виніс червоноармійцю. Помітив, як короткий на довгого з заздрістю подивився і якось недобре слину ковтнув.